Марта Уеллс - Мережевий ефект

Коли система підготується, ви лягаєте". Він рішуче вказав на вузьку лежанку і витягнув один з аварійних наборів зі стійки. "У Тьяго є деякі подряпини на шиї, — сказав він нам, — але все решта ціле".

Ратті вийшов з комплектом. Крики у комунікаторі заспокоїлися, але я почув напружені голоси з кімнати відпочинку. Такі об’єкти, як наш, контролюються лише охороною, і не мають SecSystems, яка б записувала все з камер, бо конфіденційність, бла-бла-бла, але я міг слухати комунікацію через мої безпілотники, (якби захотів, а я цього поки-що не хотів, не зараз).

Арада сказала: "Ратті правий, SecUnit, ви повинні дозволити системі переконатися, що рани не забруднені". Вона вагалася. "Я… — вона різко зітхнула. Я просто стояв, бо не знав, про що йдеться. Вона запитала: "Чи був якийсь інший спосіб…"

Вона знову не закінчила, але цього разу я зрозумів, про що вона питає. "Ні. Якби ти ще почекала, мені довелося б спробувати скористатись безпілотником. Ймовірно, він виживе, якщо інші нададуть йому медичну допомогу".

Вона дійсно не хотіла ні в кого стріляти, і сказала мені, що повинна була змушувати себе навчитися користуватися зброєю. Я не хотів, щоб вона вчилася цьому. (Люди ганебно схильні до використання зброї без потреби та без розбору. З тих багатьох випадків, коли мене підстрелювали, гнітюче великий відсоток пострілів надійшов від клієнтів, які намагалися мені "допомогти".) (Інший значний відсоток надходив від клієнтів, які просто хотіли когось "зняти", коли я випадково стояв там.)

Арада потерла очі, а рот втягнувся з одного боку. — Ти хочеш, щоб я почувалася краще?

"Ні." Я справді не хотів. Я багато брешу людям, але не Араді, і не про це. "Я б не намагався змусити вас почуватись краще. Ви знаєте мене".

Вона видала хихикання, мимовільне вираження розваги. "Я знаю тебе".

Її обличчя прояснилося з натяком на сентиментальність. "Без обіймів", — попередив я її. Це навіть було в нашому контракті. "Вам потрібна емоційна підтримка? Ви хочете, щоб я комусь подзвонив?"

"Зі мною все гаразд." Тепер вона посміхалася. У стрічці система MedSystem повідомила про готовність. — Тепер ти також лягай, щоб переконатися, що у тебе все добре.

Вона вийшла з відсіку і встановила фільтр конфіденційності на порозі. Я зняв одяг, кинув його у контейнер для знезараження і виліз на платформу. Дозволяючи перевірити наявність забруднень і витягнути снаряди з мого плеча та грудей.

Процес зайняв лише три хвилини, цього було достатньо для того, щоб закінчити сцену "Лінії Сонця", перегляд якої мені довелося призупинити, коли дехто вирішив застрелити Тьяго. MedSystem спробувала включити терапію та варіанти після лікування, і я зупинив її та зійшов з платформи. Корм повідомив мені, що ми вийшли на орбіту і зараз летимо на зустріч з нашим кораблем.

Тепер мій одяг пах рідиною для знезараження, але був сухий і чистий. Я одягнувся і зняв щит конфіденційності.

Тьяго стояв у коридорі. О, яка радість.

Він виглядав розлюченим і засмученим одночасно, що я міг сказати, хоча дивився праворуч від його голови. Він сказав: "Ти вбив цих людей?"

Я був настільки розлючений, що міг розірвати їх усіх на дрібні шматочки. Компанія, яка володіла мною, мала протоколи для ситуацій, які вимагали пострілів, принаймні для озброєних ворогів на палубі. Крім того, мене вже один раз підстрелили, і вороги мали чіткий намір вбити та/або викрасти моїх клієнтів. Але компанія більше не володіла мною, і єдиною людиною, перед якою я відповідав, була Арада, і лише обмеженим чином, визначеним контрактом, який уклала для мене Пін-Лі.

Але вся суть зламу мого командного модуля полягала в тому, що ніхто не повинен казати мені вбити купу людей, якщо мені не хочеться. (Або навіть якби мені хотілося.)

Я сказав: "Я повідомив свого контрактного керівника".

(Я знаю, знаю, я міг би сказати ні, я нікого не вбив. Я міг сказати, що навіть SecUnits згідно протоколу компанії застосовують мінімальну силу, оскільки компанія ненавидить виплачувати облігації, пов'язані зі збитками у зв'язку з втратою клієнтів чи жертв обставин, а також тому, що SecUnits не скажені. Я міг би сказати, що я ризикнув його життям, не застосовуючи пострілів по озброєних цілях, тому що знав, що Арада цього не хоче.)

Він стиснув губи. "Я запитаю її"

Я сказав: "Ви точно повинні це зробити".

Він злобно глянув на мене, і коричнева шкіра на щоках демонструвала яскраво виражені ознаки підвищення температури, що вказували на гнів, збентеження та, можливо, інші емоції. Я був певен, що він просто розлючений. Потім він завагався і сказав: "Розумієш, я… я не мав на меті застрелити тебе. Мені шкода".

Якби ти мав намір застрелити мене, Тьяго, у нас була б інша розмова. Оскільки я все ще був розлючений, я сказав: "Протокол безпеки, на який погодилися всі учасники оцінювання, доступний у кормі цього модуля".

Його обличчя замкнулося, так роблять люди, коли намагаються не показувати, наскільки вони дратуються. (Місія виконана.) Він сказав: "Я зробив помилку. Але у мене не було підстав вважати, що ці люди вороже налаштовані".

У мене причина була. Я міг зібрати короткий уривок зі свого звіту про оцінку загрози підпливаючого човна і чому він мав 72% шансів напасти. Я міг би зазначити, що вони спочатку розстріляли мене, коли подумали, що я просто ще одна неозброєна людина. Але мені не хотілося йому відповідати. Він не любив мене, я не любив його, і це було добре.

Це було абсолютно нормально.

Я мовчки пішов коридором.

HelpMe.file Витяг 1

(Файл скопійований з основного архіву.)

Оскільки я вирішив залишитися (тимчасово) на станції Preservation, доктор Менса сім разів просила мене побути з нею. Шість з цих випадків були просто відносно короткими нудними зустрічами на кораблях на орбіті або в доці. Сьомий — коли вона попросила мене спуститися з нею на поверхню місцевої планети. Я не люблю планети, але вона заманила мене, пояснивши, що це для фестивалю мистецтв/конференції/релігійних спостережень, які включатимуть "багато" живих виступів. Після перевірки, де я з’ясував, що визначення "багато" означало вісімдесят сім осіб, я погодився поїхати.

Деякі живі виступи були демонстраціями чи семінарами, які мені не були цікаві, але мені вдалося вписатися у тридцять дві п’єси та мюзикли, поки Менса була на зборах чи перебувала з членами своєї родини. (Я використовував безпілотники для запису виступів, які перекривалися або планувалися один за одним. Усі вони записувалися для місцевої планетарної розважальної стрічки, а популярні були переналаштовані як відеопродукція, але я