Гелій Юхимович Аронов - На байдарці - за снагою

зручно (напівправда: щоб дістатися до зручного трав'яного майданчика, треба пробалансувати по трухлявій дошці на другий берег річки). Береги чудесні (2/3 всього маршруту - зарості очерету і болота). Перешкод на річці ніяких (21 гребля). На маршруті щонайменше 5 сіл, де можна купити що завгодно (сіл, напевно, більше, але найближче - за 8 кілометрів від річки, а коли туди приходите, то дізнаєтесь, що магазину немає, а до того «що завгодно» - ще 6 кілометрів)...

Чи варто продовжувати? Якщо ви довіритесь тільки розповідям очевидців, то самі зможете продовжити список разючих розходжень суворої дійсності з рожевими спогадами про неї.

П'яте правило можна визначити так: перевірте ідентичність понять. Це значить, що всі члени туристської групи повинні приблизно однаково розуміти, «що є добре і що є погано». Яким би прекрасним не уявлявся вам обраний маршрут, похід буде безнадійно зіпсований, якщо супутники вважають, що маршрут поганий. Шукати взаєморозуміння в поході - пізно. Це треба робити значно раніше.

Не користуйтесь лотерейним методом - шосте правило. Суть цього методу - витягати з берета чи картонки папірчики з назвами річок. Один з-поміж них потрапить до ваших рук з благословення долі. Ви дізнаєтесь, що доведеться мандрувати по Зеї, Бії чи Хантайці, і на цьому (ви так гадаєте) закінчуються всі наші турботи про вибір маршруту. Адже вибір остаточний і безсумнівний (доля!). Вивчати маршрут, збирати дані, описи і розповіді теж навряд чи потрібно (супроти долі не підеш!).

Лишається кинутися на маршрут, заплющивши очі, і намагатися перебувати в такому стані до самого фінішу. Якщо пощастить, можливо, ви й дістанетесь до пункту призначення. Але, як свідчить туристська статистика, порушення шостого правила дає найбільший процент «зіскакування» з маршруту (іноді за допомогою рятівних команд, вертольотів і всюдиходів).

Особливо прикро, що, користуючись лотерейним методом вибору, не маєте на кому відвести душу: не проклинати ж того нещасного, який мав необережність запустити руку в старий капелюх.

Ось, власне, і всі правила. Якщо беззастережно дотримуватимете їх, то обрати вдалий маршрут буде дуже просто.

ОСОБОВИЙ СКЛАД ЕКСПЕДИЦІЇ

У підготовці до походу немає дрібниць, важливо все: «Що?», «Куди?», «Як?», «Навіщо?»... Але найважливіше: «З ким?». Відповідь на це запитання забезпечує блискучий успіх чи ганебний провал мандрівки. На цьому грунтується непорушний закон походу, встановлений ще нашими далекими предками: «З милим рай і в курені (наметі)».

Ні краса ландшафту, ні екзотика та чудеса туристської техніки не поліпшать вашого настрою і спогадів про похід, якщо він був отруєний присутністю людини, що не відповідає вашим уявленням про туриста. І якщо вже бути до кінця відвертим і називати речі своїми іменами, то рівень напруженості обстановки в такому мікроколективі слід визначити словом «смертельно». Водночас жодне лихо і підступність маршруту, примхи природи та інші катаклізми не здатні зіпсувати хорошого настрою товариству, в якому панує взаємна симпатія та спільність інтересів.

Це азбучні істини. Проте чимало походів нічого не лишили в душах учасників, окрім глухого незадоволення. А скільки маршрутів завершились раніше встановлених строків! Скільки блискучих задумів не здійснилося!

До речі, запобігти цим неприємностям дуже легко. Слід лише дотримуватися правил добору особового складу експедиції. їх усього 6 (шість).

1. Склад експедиції не повинен бути надто великим Звичайно, що для одного - багато, то для другого - саме враз, а для третього - замало. І все ж існує оптимум, перевищувати який небезпечно. Встановлюється він за методом вилучення: складаєте список усіх своїх знайомих, друзів, родичів, а потім викреслюєте нетуристів, скигліїв, іпохондриків і болільників. Як правило, залишається 6-8 чоловік. Це і є оптимум.

Втім, скільки б туристів не було, ясно одне: всі вони (всі!) повинні вміти плавати. Цей тезис навіть не вартий обговорення і будь-які історичні паралелі (наприклад, адмірал Нельсон) до уваги не беруться.

Слід також взяти до уваги, що кожна людина носить в собі загрозу пануючому в поході принципу єдиноначальності. Шестеро туристів обирають собі Адмірала і покірно виконують всі його накази. Восьмеро - вже здобувають собі право на обговорення і коментування наказів, десятеро - мають схильність до демократії, що, безумовно, небезпечно у мандрівці по воді, а п'ятнадцятеро, як правило, стають шаленим некерованим віче, що нагадує Великий Новгород часів занепаду.

Всі пропозиції «мітингуються» і через те не здійснюються; всі рішення критикуються і через те не виконуються; кількість угрупувань зі своїми програмами і поглядами на водний туризм перевищує частку від ділення 15 на 2, бо деякі перебувають у кількох угрупуваннях одночасно, а решта представлені однією особою в ролі лідера групи і всіх її рядових членів.

Фракційна боротьба не припиняється ні вдень, ні вночі. Через те осиротілі та безпритульні байдарки спокійно пливуть за течією, встигаючи долати за ніч до 20 кілометрів; багаття не розпалюється кілька днів підряд, а потім, розпалене за допомогою бензину, спричиняється до невеличкої лісової пожежі; продукти падають у воду; намети зносить вітром і т. д. і т. п.

Розбрат, безладдя охоплює всі сфери похідного життя. Ентропія наростає, і добре, коли неминучий вибух виникає поблизу якоїсь залізничної станції. За інших умов члени експедиції просто розбігаються, ганебно кидаючи човни, весла та шанцевий інструмент. З цього часу вони глибоко переконані, що ніяка в світі сила не спровокує їх на новий туристський похід.

Закон переходу кількості в негативну якість діє на всіх без винятку. Люди псуються прямо на очах. Стоїки стають циніками, витримані люди починають скиглити, оптимісти впадають у глибокий песимізм, а альтруїсти перетворюються в егоцентристів. Для ліквідації наслідків такого походу потрібні роки, а неприємні спогади про нього переслідують нещасних у моторошних сновидіннях все життя.

2. Склад групи не повинен бути надто маленьким Хто зробив з попереднього правила висновок, що чим менший склад групи, тим краще, - безперечно, помилився. Невесело проводити цілі дні в мовчанні, що лише зрідка переривається словами і репліками, які ви безліч разів чули. Група, до складу якої входить два чи три туристи, може бути досить вдалою, але вона не принесе радості. Цей мікроколектив часто-густо супроводжуватиме нудьга - смертельний ворог туризму. А ще уявіть собі таку ситуацію. Ви пливете втрьох на одній тримісній байдарці, і трапилось те, про що й писати страшно: байдарка затонула. Мокрі, але неушкоджені, ви вибираєтесь на берег, і раптом виявляєте, що вас немає кому: а) пожаліти; б) обсушити; в) нагодувати; г) одягнути; д) взути тощо. А якби ви йшли на двох байдарках, то не довелося б складати цей сумний алфавіт. І взагалі одноманітність діє згубно. Вже на другий день походу