Гелій Юхимович Аронов - На байдарці - за снагою

вас дратуватиме одностайність у вирішенні всіх питань і проблем; на третій день ви зупинятиметесь біля кожного рибалки, щоби хоч трохи відвести душу в розмовах з новою людиною; на п'ятий - запитаєте себе: «Навіщо я згодився на цей безглуздий похід?», а на шостий - визріє рішення назавжди порвати з туризмом.

Багаторічний досвід підказує, що учасників походу має бути не менше чотирьох. Якщо їх буде менше, то ви не знайдете на привалі бажаючого слухати вашу улюблену розповідь: усі зроблять вигляд, що дуже зайняті багаттям, приготуванням вечері, лагодженням намету і т. ін. Вам не трапиться нагода перекласти на когось неприємну роботу, що випала на вашу долю, оскільки в мікроколективі всі завжди заклопотані.

3. Обережно: жінки! Тема «Жінка в байдарці», звичайно, заслуговує окремого розділу, якщо не цілої книжки, бо нам відомі 123 проблеми, які виникають у зв'язку з участю жінок у туристському поході. Нашим друзям з іншого байдаркового колективу також відомо 123 проблеми з цього приводу, але ми не змогли знайти жодної спільної. Отже, 246 проблем! Проте чи варто підраховувати? Бо якби жінок з нами не було, проблем виникало б значно більше.

Дехто вважає, що в похід слід брати тільки тих жінок, яких небезпечно залишати вдома, бо вони, скориставшись відсутністю чоловіка, господарюють на свій смак. Повернувшись з походу, чоловік помічає нові шпалери, але не бачить старих меблів, його увагу привертає нова люстра з блискучими пацьорками, проте марні всі його спроби пізнати свій письмовий стіл. І, звичайно, щасливий чоловік дізнається про нові борги.

Безумовно, таких жінок небезпечно залишати вдома, та ще необачніше брати їх з собою в похід, бо нові реформи в квартирі - ніщо порівняно з тим, що може скоїтися в байдарці чи наметі.

П’ять-шість мужчин можуть нейтралізувати (хоча для цього необхідно докласти чимало зусиль) вплив двох жінок, але якщо з'являється третя, то до складу експедиції треба додатково прийняти 8-10 мужчин, а це в свою чергу призводить до фатальних наслідків (див. правило 1).

Навіть одна жінка здатна змусити вас засумніватися в доцільності основних принципів туристів. Ідеї, які вона пропонує, м'яко кажучи, своєрідні і майже завжди незаперечні. Наприклад: «На річці слід плисти не за течією, а проти неї, щоб уповільнити швидкість просування і продовжити задоволення від сприйняття краси ландшафту». На слушне зауваження, що гребти проти течії й одночасно милуватися природою неможливо, звучить монолог про естетичне виховання, згадується застигла музика (в архітектурі) і японський театр Кабукі.

Дві жінки (якщо вони об'єднуються) змусять вас курити лише в певний час і у відведеному для цього місці, три - вимагатимуть, щоб ви взагалі не курили; дві жінки змусять вас щоразу мити посуд, три - регулярно чистити казанок до дзеркального блиску, прати шкарпетки і користуватися носовою хусточкою... Докірливо стуливши губи, вони зашиють на вашому костюмі дірки, якими ви так пишалися; почнуть прати, коли періщитиме дощ, і займуться своїми зачісками, коли байдарку зноситиме на пороги; вимагатимуть дістати молока в непролазній тайзі і терміново відправити телеграму бабуні, коли навіть до найближчого магазину - десятки кілометрів, а вже відстань до поштового відділення зв'язку можна виміряти світловими роками.

Жінки можуть змусити вас (соромно й казати) щодня умиватися і чистити зуби, прасувати штормовку і навіть (о, горе!), навіть голитися.

Жінки можуть... Вони на все здатні! А раз так, то, вирушаючи у байдарочний похід, можете не брати байдарок, але щодо жінок, то без них, як відомо, неможливо...

4. Діти... Діти... Діти - велика радість у нашому житті, але в туристському поході - не завжди. Їхня допитливість зворушує, та коли це стосується байдарки («Потопає чи не потопає, якщо продірявити днище?»), ви починаєте нервувати.

Якщо ви взяли у похід свою власну дитину, то мусите витримати ще одне випробування: ваші супутники легко знаходять недоліки в її вихованні і починають дружно перевиховувати. Дитина, загартована сім'єю і дитячим садочком, поставиться до цього з цілковитою байдужістю, але вас кожне запитання: «Хто тебе отакому навчив?» - буде боляче зачіпати і провокувати на безкінечні педагогічні дискусії.

Поступово всі розмови біля вогнища увечері зведуться до обговорення проблеми батьків і дітей. Ваші немічні спроби сховатися за спини Песталоцці, Ушинського, Макаренка та Сухомлинського будуть викриті, ваша педагогічна неспроможність стане очевидною і вам не лишиться нічого іншого, як тільки зганяти злість на своєму злощасному нащадку.

Як бачите, перспективи досить сумні як для вас, так і для вашої дитини. Тому, коли вирушаєте в похід, краще залишити дітей з бабусею. Так буде спокійніше для всіх учасників походу і для тіней великих педагогів.

Не варто говорити, що це зауваження стосується лише дітей дошкільного віку. Діти 7-14 років - серйозна підмога в поході, чудова робоча та тяглова сила. А що стосується ваших нащадків старше 14-ти, то не ви, а вони будуть вирішувати: брати своїх старих у похід чи залишити вдома. Нічого не вдієш: акселерація!

5. До складу групи не повинні входити болільники Болільник - соціально небезпечна особа, якій необхідно давати вихід своїм футбольним пристрастям. Для болільника, як і для кожного наркомана, не існує суттєвої різниці між днем і ніччю. Вдень він буде обговорювати таємниці з біографій футбольних зірок, а ночами - ловити передачу зі стадіону «Маракана» в Ріо-де-Жанейро. І байдуже, що репортаж ведеться португальською мовою (адже він все одно знає результати матчів наперед). Болільник розбудить вас серед ночі і повідомить, чому тренер Феола не виставив у грі Лобо Маріо Жоржі, і заразом розповість сумну історію про Гаррінчу та його одинадцятеро дітей.

Якщо ж вам пощастить викрасти і втопити транзистор, тоді болільник з подвоєною енергією розпочне коментувати матчі 1/8 фіналу розиграшу Кубка СРСР за 1953 рік. А той, хто не тямить у цьому, на третій годині спогадів починає повільно згасати... В результаті - не-болільникам гарантовані нервові розлади, які потребують тривалого стаціонарного лікування в спеціалізованих медичних закладах.

6. До складу групи не повинно входити більше одного менестреля з гітарою Це правило розтлумачується легко: якщо ви бажаєте уникнути кривавої міжусобиці, не допускайте змагання двох акинів. Після неминучого творчого конфлікту ви не зможете використати гітари навіть як весла - від них зостануться лише грифи. І взагалі, два гітаристи зовсім ні до чого: і один заспіває вас мало не до смерті.

За умов дотримання цих простих правил успіх вашого походу забезпечений. Але навіть у колективі, що створений за всіма науковими рекомендаціями, на початку можуть трапитися симптоми легкої психологічної несумісності. У зв'язку з цим на завершення ще три поради.

1. Будьте толерантними