Гелій Юхимович Аронов - На байдарці - за снагою

Авторы книги: Аронов Г. Е., Гольдштейн М. Я., Фиалков Ю. Я., Шанин Ю. В. - опытные туристы. В непринужденном юмористическом тоне они рассказывают о физической закалке и туристских радостях, которые приносят байдарочные путешествия.
В книге даны некоторые практические советы, касающиеся организации и осушествления туристского похода на байдарках.
Рассчитана на массового читателя.
Рецензент мастер спорта СССР Г. К. ВОСПИТАННИКОВ
© ВИДАВНИЦТВО «ЗДОРОВ'Я», 1980
© OCR Д. П., 2011

НА БАЙДАРЦІ - ЗА СНАГОЮ

Г. Ю. Аронов, М. Я. Гольдштейн, Ю. Я. Фіалков, Ю. В. Шанін

Київ «Здоров'я» 1980

ЗАПРОШЕННЯ ДО БАЙДАРКИ

Якби всі великі й маленькі річки нашої країни з'єднати в одну голубу стрічку, то вона протягнулася б через країни і континенти, кілька разів оперізуючи земну кулю. І на цьому безкінечному водному просторі пливуть, вперто долаючи пороги, перекати і мілини, тисячі туристських суденець.

Ними правлять допитливі й сміливі люди, яких веде любов до природи рідної країни, жага пізнання її, що стала нагальною потребою. Є серед них любителі мандрів на плотах, надувних човнах, шлюпках, катамаранах, та найулюбленішим і найбільш поширеним судном справедливо вважається байдарка. Нескладна за конструкцією, легка в керуванні, надійна за будь-яких обставин водної стихії - вона заслужила справді всенародну любов. Байдаркою захоплюються незалежно від віку: на річкових просторах можна зустріти піонерів і пенсіонерів, юнаків і дівчат, туристів з великим стажем і зовсім «зелених» новачків.

І їхня армія постійно збільшується. Але чим значнішою вона стає, тим гостріше відчувається потреба в літературі з водного туризму, бо для того, щоб відпочинок на воді приносив тільки радість і задоволення, слід багато знати і вміти.

Не можна сказати, щоб байдаркової літератури не було зовсім (і автори посилаються на неї в кінці книжки), але скільки б не виходило спеціальних статей та інструкцій, водні туристи знову й знову шукають розповідей про свій улюблений вид спорту, про незвичайні маршрути та «буденне» життя на брезентових суденцях. Тим більше, якщо розповідь ведуть люди бувалі, які добре знають смак приправленої димом багаття туристської каші.

Це й спонукало чотирьох у міру досвідчених і безмірно закоханих у свою справу туристів-байдарочників до написання цієї книжки. У ній читачі знайдуть рекомендації щодо вибору маршруту, організації походу, влаштування привалу, комплектування похідного спорядження. Деякі поради подано за принципом «як це не слід робити», щоб читачі не повторювали прикрих помилок, яких не пощастило уникнути авторам. Мабуть, це буде корисно і досвідченим спортсменам, і туристам-новачкам, які вперше беруть до рук легке дволопатеве весло, і, сподіваємося, навіть тим, хто поки що цього не зробив.

Але ця книжка - не посібник для байдарочників-початківців. Тим більше це не інструкція для байдарочників зі стажем, не мемуари бувалих туристів і не порадник для інструктора на громадських засадах. Зрештою, це і не збірка гуморесок.

А що ж це? - запитує читач, гортаючи книжку. Та чи так важливо точно визначити її жанр, якщо вона містить достатню кількість ненав'язливих, але корисних порад з певною дозою посмішки. За глибоким переконанням авторів, важливо, щоб книжка, яка народилася з безкорисливої любові до байдарки, стала у пригоді всім аматорам водного туризму. І бажано - для читання, а не для розпалювання туристського багаття.

ЯК СТАЮТЬ СУДНОВЛАСНИКАМИ

Байдарочниками не народжуються. Ними не стають випадково. В байдарництво втягують. Хто? Здебільшого - близькі друзі.

Одного чудового літа ви відчуваєте, що опинилися в повному моральному вакуумі. Вам немає з ким поїхати відпочивати в гарне містечко під Лазаревським і навіть немає з ким випити кухоль пива задушливим літнім вечором.

Взимку теж не краще. Прийшовши до когось на день народження, ви з жахом помічаєте, що не знаходите з вашими друзями спільної мови. Їх не цікавлять шанси на одержання прогресивки за квартал, вони відмахуються від такої важливої проблеми - чи будуть виступати Родніна та Зайцев наступного сезону, і, зрештою (подумати тільки!), вони байдужі до ще недавно улюбленого форварда Грицюти з «Затору»…

Ваші друзі цілісінький вечір лопочуть лише про якісь там стрингери, галси, пороги, фарватери та кільватери. Забуваючи про елементарну пристойність, вони порівнюють божественні гречаники - фірмову сімейну гордість - з якимось незрозумілим варевом, що спартолив Кок під селом Триньк і, що жахливо, порівняння це виявляється не на користь господині дому! А вона, господиня, зовсім не ображається - це вже зовсім незрозуміло і навіть лякає…

І ось перед вами неминуче постає проблема: або ви втрачаєте остаточно і назавжди друзів, або вступаєте в поки що загадкову і незбагненну для вас секту байдарочників.

Своєрідною заявою про прийняття повинна бути, звичайно, байдарка, яку необхідно представити братам байдарочникам як свідчення вашого серйозного наміру. Отже, вам належить стати судновласником.

Для цього існує кілька шляхів. Приємно отримати байдарку в подарунок. Наприклад, до дня народження. Але це, по-перше, вдається далеко не всім. А по-друге, не кожна дата підходить для цього дарунку. Досвід поколінь підказує: одержати байдарку до «золотого» весілля - вже трохи запізно. (А втім, від дарунку не відмовляйтесь - у вас є онуки!)

Можна виграти туристське суденце в лотерею ДТСААФ. Але й тут щастить небагатьом. І чомусь, як правило, тим, хто не прагне такого виграшу.

Вельми спокусливо дістати байдарку в спадщину. Але це малоймовірно. Бо справжня байдарка, як і вірний кінь, рідко переживає свого господаря, тому що служить матросам, капітанам і адміралам вірою і правдою, віддано і безкорисливо.

Безперечно, можна взяти байдарку напрокат у туристському клубі. Проте жоден водоплавець, який хоч трішечки себе поважає, такого не зробить. Взяти байдарку напрокат однаково, як, перепрошуємо, взяти напрокат друга. На один сезон. Є в цьому щось невловимо недозволене для справжнього туриста.

Таким чином, залишається єдиний вихід з цього скрутного становища: байдарку слід придбати в магазині спорттоварів.

Найближчої суботи, після кількаденної і не так щоб уже надто гучної (ще й не таке буде!) дискусії з дружиною ви прямуєте купувати байдарку. За вами збудженою і галасливою юрбою йдуть друзі, радіючи з нагоди навернення у байдаркову віру ще одного неофіта.

Ви, певна річ, уже наштрикані всілякою інформацією. Знаєте, що польський «Нептун» - досконала модель: бортовий піддув, вітрила, возик і помірно-ніжний смородиновий колір. Але, по-перше, ціна, а по-друге, у ЕР-ЗЕТ (НДР) хід все ж таки кращий, не кажучи вже про вишукано відполірований дерев'яний кістяк та вигадливі спинки сидінь у вигляді сердечок.

І все ж ваші друзі справедливо вважають, що надійніше придбати «Салют». Він, можливо, трохи заширокий у бортах, не має ні вишуканих ліній, ні крейсерської швидкості, зате досить просторий і має найбільшу стійкість. До того ж ця байдарка виготовляється не тільки дво-, але і тримісною, що особливо суттєво, враховуючи останній перепис населення. Адже помічено: діти мають тенденцію рости, і з часом потребують окремого місця під сонцем.

Кістяк «Салюта» не дерев'яний, а дюралевий. Тому ця байдарка вважається довгожителькою: вона з-поміж інших частіше доживає до пенсійного віку (і свого, і господаря).

Нарешті, остання перевага: в