Леся Українка - Том 3

поріг; видко, що він держить когось іншого оа руку і втримує, щоб не виходив за ним.

Хлопчик (обідраний, за спиною у нього гармонія)

, Тсс... не лізь за мною, стій там, Люби, здається, нема. (Кличе, голосно шепчучи.) Любо, Любо!

Дівчинка, менша від хлопчика, теж обшарпана, але в досить строкатому уборі, вскочила раптом і проїхала по підлозі,

мов по льоду.

ВИХІД XI Ті ж і Олімпіада Іванів на.

Олімпіада Іванівна (входить)

Що се тут таке? (Побачивши дітей.) Ну, скажіть на милість бога, ви сюди як влізли?

Хлопчик 1

Там не зачинено...

Олімпіада Іванівна

Ох, уже мені сі літні виходи І А ви ж чого сунетесь сюди, що ж, що не зачинено, то вам уже й треба?

Дівчинка сховалась за хлопчика і дивиться на Олімпіаду Іванівну з розкритим ротом.

Хлопчик

(відступає до дверей, але досить бадьоро)

Нам Люба казала прийти; вона нам білі гроші дала і ще, казала, дасть.

Олімпіада Іванівна

Що се за Люба? Яка вона тобі Люба? А панночка, не знаєш? Гетьте, гетьте! (До дівчинки.) Ну, ти, роззяво, чого задивилась? Гайда!

Дівчинка (тикаючи на гармонію)

Музика! Музика!

Олімпіада Іванівна

Не треба, не треба вашої музики, тільки сього бракує! Ну, гетьте, кому я кажу?

Діти щезають за двері. у вихід XII

Олімпіада Іванівна і входять Любов, Орест, Милевський

і С а н я.

Любов

- Що се ви, тіточко, знов тут воюєте?

Олімпіада Іванівна

І нащо ти, Любочко, сих обшарпанців принаджуєш? Зовсім не до речі; щоб ще обікрали нас?

Любов

Ну, як вам не сором? (Підходить і бере її за руку.) Ну, нащо ви моїх попелюшок прогнали? Невже вам жалко п’ятака?

Олімпіада Іванівна

Та бог з тобою, який там п’ятак? Не в п’ятаку діло, а непорядок. А п’ятак, що ж, я сама готова їм дати. (Підходить до вікна.) Он вони, на вулиці грають. Ну, ви, ходіть сюди!

Діти входять, грають і танцюють.

Любов

Тіточко, дайте їм вечеряти; там ще зосталось; вони, певне, голодні.

Олімпіада Іванівна

Добре. (Виходить на веранду і звідти говорить до дітей.) Ідіть за мною.

Любов

(стає на порозі дверей, одчинених на веранду. До хлопчика)

Чекай, малий, я ж тобі обіцяла білі гроші, забув? Хлопчик

(з'являється на порозі тих же дверей і простягає руку) Ну, давай.

Люба дає.

Спасибі. (Обіймає її й цілує.)

Милевський

Браво!

Діти і Олімпіада Іванівна виходять.

визод хні

Ті ж без Олімпіади Іванівни і дітей.

Любов

Такі славні діти!

С а н я

Та бог з ними!

Милевський

Та ви, як бачу, Любов Олександрівно, філантропією займаєтесь?

Любов

Зовсім не філантропією, а мені, власне, сі діти подобаються, я б навіть готова взяти їх до себе.

0‘р ест

За чим же діло стало?

Любов

Та я сама добре не знаю, за чим. А втім, що б з того вийшло? Куди ж мені інших виховувати, коли я сама не вихована. Мене ж балували, а не виховували. Як вам здається, хто з нас кого виховав, чи тіточка мене, чи я її?

С а н я

Ну, а твій татко, Любо, здається, був такий чоловік...

Любов

Він не виховував мене, він просто любив мене. (Зітхав:) Він не боронив мені нічого.

Орест

По-моєму, се найкраще виховання. Так тільки й виховуються оригінальні натури, а то нас опанували дуже шаблони. Пора проти сього повстати!

Любов

Я сама себе виховала, ну, то можете собі здумати! .Читала все, що під руку попадало, було там усякого!

Орест

Так і слід: літературу, як і життя, треба знати з усіх боків.

Любов

Зате, правда, набила оскому навікиї

Орест

Однак ви й тепер багато читаєте^

Любов

О, то зовсім інші книжки!

Милевський

Які ж?

Любов

(всміхнувшись)

Не знаю, чи й казати, сміятись будете, а ви, Сергію Петровичу, в думці ще й «синім чулком» назовете,— вголос не одважитесь, ви занадто джентльмен для сього!

Милевський ( вклоняючись)

Прикажете дякувати? Що ж то за книжки такі от-реченні?

Любов

А наукові, по філософії, психології і... психіатрії!

С а н я

Бог зна що!

Любов

Не журись, я й «добрих авторів» читаю, он вони, бачиш? (Показує на етажерку з книжками в гарних оправах.) А тут вже наукові авторитети. (Показує на скляну шафу з товстими книжками.)

Милевський

Отож ці авторитети винні, що у вас такий аскетичний погляд на життя.

Любов

У мене аскетичний погляд? Ну, не знаєте ви мене! (Палко.) Адже мені усякий аскетизм, усяке факірство глибоко противне.

С а н я

1 /

Ну, ‘але як же погодити з твоєю «новою мораллю», наприклад, любов?

Любов

А ось як. Єсть же інша любов, ніж та, що веде до вінця, я от що думаю.

Милевський

От се то правда! Перший раз бачу у молодої дівчини таку смілість думки! Вашу ручку.

Любов дає.

(Він цілує.)

1 Шлюб — се кайдани, хоч і золоті, а коханпя пе любить кайданів. Хатнє багаття гарне тільки на картинах, і то не завжди. По-моєму, Рубенсові картини на тему — Wein, Weib und Gesang 2 кращі куди, ніж ті всякі «медові місяці», «первенці», «молоді матері»... Любов — се балерина; одягніть її в візитову призвоїту сукню або, не дай боже, в капот, і вона стратить всі свої чари!

Любов

Нащо замуровуватись у якийсь склеп? Щастя так мало на світі, його треба ловить, а не одпихати. Бути щасливою самій і дати щастя іншому, що ж тут злого?

Милевський (жартовливим тоном)

Стережіться, такий погляд небезпечний — багато драм починається щасливо.

Любов

Чого ж драм? Коли буде повертати на драму, можна покинути гру.

Орест

Ну, се не так легко. І не всякий дасть себе викинути, мов стару колоду карт.

С а н я

Значить, ти признаєш так звану гру в любов, флірт?

Любов

(здригнулась)

Яке це бридке слово!.. Слухайте, Оресте, ви ж письменник, поет, роз'ясніть цим людям, яка ще є любов, окрім звичайної любові й флірту!

Орест

Єсть іще,— або, краще сказати, була любов мінезинге-рів; се була релігія, містична, екзальтована. Культ мадонни і культ дами серця зливались в одно. Се була любов часів «блакитної троянди», се любов не наших часів і не нашої вдачі. Коли є що в середніх віках, за чим можна пожалкувати, та, власне, за сею «блакитною трояндою». Єсть і в наші часи блакитні троянди, але се ненормальні