Карін Слотер - Лють

весело провести разом час. Він тримав у руці закритий пластиковий пакет із доказами і то підкидав його в повітря на кілька дюймів, то ловив, наче готувався подавати м’яча.

— Казна-що, а не вечір для того, хто на чергуванні, — сказав Лео.

Своєї згоди Майкл не висловив.

— Що тут сталося?

Лео й далі підкидав пакет, зважуючи його в руці.

— Док каже, що вона померла від втрати крові.

— Можливо, — уточнив Піт. Майкл знав, що доктор симпатизує Лео не більше, ніж решта поліцейських, тобто терпіти не може гада. — Більше зможу сказати, коли вона лежатиме в мене на столі.

— Лови. — Лео жбурнув прозорий пакет Майклу.

Майкл побачив цей кадр мовби в уповільненій зйомці — ось пакет пливе в повітрі з одного кінця в інший, як прямокутний м’яч. Він упіймав його на льоту, поки пакет не гепнувся на підлогу. Пальці зімкнулися на чомусь щільному і явно мокрому.

— Ласощі для твого кота, — сказав Лео.

— Що це за… — та раптом Майкл затнувся. Він зрозумів, що в пакеті.

— Гля, як його перекосило! — Сміх Лео, схожий на постріли з дробовика, луною відскакував від стін.

Майкл лише мовчки дивився на пакет. У горлі він відчував присмак крові, металеве жало несподіваного страху. Коли він нарешті заговорив, то власний голос здався йому чужим — наче він говорив під водою і, цілком можливо, тонув.

— Як це сталося?

Лео досі сміявся, тож відповів йому Піт:

— Він відкусив їй язика.

Розділ 2

6 лютого 2006 року

Після повернення з Перської затоки Майкла мучили кошмари. Щойно він заплющував очі, бачив кулі, що мчали на нього, руки й ноги, відірвані у вибухах бомб, дітей, які бігли дорогою й кричали, кличучи маму. Майкл знав, де їхні матері. Він безпорадно стояв і дивився, як жінки розпачливо стукали в зачинені вікна школи, намагаючись врятуватися й згораючи живцем у полум’ї підірваної гранати.

Тепер його переслідувала Аліша Монро. Жінка без язика на сходах будинку супроводжувала його додому, несучи з собою якусь магію в його сни, тож уві сні тепер Майкл гнався за нею сходами, Майкл силоміць повертав її на сходовий майданчик і розрізав навпіл. Вона відбивалася, і він відчував, як її довгі червоні нігті впинаються йому в шкіру, душать його. Він не міг дихати. Роздирав собі горло, віддирав її руки, щоб вона припинила його душити. Майкл прокинувся з таким гучним криком, що Джина підірвалася в ліжку й сіла, притискаючи ковдру до грудей, наче боялася, що до них у спальню вскочив маніяк.

— Господи, Майкле, — видихнула вона, тримаючись за серце. — Ти мене до смерті налякав.

Він простягнув руку до склянки з водою, що стояла на тумбочці біля ліжка, і жадібно пив, прагнучи загасити пожежу, яка палала в горлі, і проливаючи воду собі на груди.

— Любий? — Джина торкнулася пучками пальців його шиї. — Що це таке?

Майкл відчув, як пече шкіра на шиї, і приклав пальці до того місця, звідки йшло це відчуття. На шкірі був поріз, і коли Майкл встав з ліжка, щоб подивитися у дзеркало над туалетним столиком, то побачив, що зі свіжої подряпини сочиться кров.

Дружина підійшла й стала біля нього.

— Ти подряпався уві сні?

— Не знаю. — Але він добре знав. Досі не міг нормально дихати через той сон.

Джина взяла його за руку і зморщила носа, підносячи її собі до рота. Якусь секунду він думав, що вона її поцілує, але натомість вона запитала:

— Чому від тебе пахне хлоркою?

Він намагався відмитися від того липкого смороду, який чіпляється, коли перебуваєш поряд із трупом. Але дружині Майкл цього не сказав, не хотів починати цієї розмови. Він примружився, дивлячись на годинник, і запитав:

— Котра тепер?

— Чорт, — простогнала вона, відпускаючи його руку. — Уже час вдягатися. За дві години починається моя зміна.

Майкл узяв будильник, щоб подивитися самому. Шоста тридцять. Пропрацювавши на місці злочину, перевернувши догори дриґом квартиру покійної й оформивши всі документи, він спав лише чотири години.

Увімкнувся душ, забурчали в стінах труби, коли ними пішла гаряча вода з обігрівача. Майкл зайшов у ванну й побачив, як Джина скидає нічну сорочку.

— Тім уже встав, — сказала вона, знімаючи трусики. — Піди подивися, щоб він чогось не накоїв.

Майкл прихилився до стіни, милуючись її пласким животом і м’язами на руці, що випиналися, коли вона розпускала волосся.

— З ним усе добре.

Помітивши, що він її роздивляється, Джина промовисто на нього подивилася.

— Піди глянь, як він.

Майкл мимоволі всміхнувся. Її груди зберегли пружність після народження Тіма, і Майклів рот мало не наповнювався слиною, коли він на них дивився.

— Подзвони на роботу й скажи, що захворіла.

— Аякже.

— Подивимося кіно, цілуватимемося на канапі. — Він помовчав, потім обережно спитав: — Пам’ятаєш, як ми годинами просто цілувалися? — Господи, ось уже багато місяців він не отримував нічого, крім хіба що скупого дзьобання в щоку. — Джино, нумо, поцілуймося, як тоді. Більше нічого. Просто поцілуймося.

— Майкле. — Джина нахилилася перевірити, чи не занадто гаряча вода, і зайшла в душову кабіну. — Годі витріщатися на мене, наче я хвойда, і піди подивись, як там твій син.

Вона зачинила дверцята кабіни, і він ще цілу хвилину чекав, дивлячись на її силует за склом і думаючи про те, коли саме в їхніх стосунках усе пішло шкереберть.

Із Джиною він познайомився незадовго до того, як його підрозділ відправили в Перську затоку. Ніхто не думав там про поранення, але Майкл і його товариші відірвалися на повну, намагаючись узяти від життя якомога більше, перш ніж їх перекинуть у пустелю. Еллен Маккаллем була мініатюрною фарбованою білявкою, не надто розумною — саме такою, яку хотілося згадувати, коли застрягнеш у брудному, вкритому кіркою піску наметі за мільйон миль від дому, й розповідати хлопцям, що залишив удома дівчину, яка може засмоктати всю шкіру з дивана.

Більшу частину тижня, що лишався до від’їзду, Майкл намагався залізти під спідницю до Еллен, коли його зацапала Джина, її двоюрідна сестра. Вона добряче вичортувала Майкла за те, що він чіпляється до її улюбленої молодшенької кузини, але через кілька днів, коли відбув на війну, то думав уже про Джину: її кучеряве каштанове волосся, витончені риси обличчя, звабливий вигин дупки. Він написав їй, і, на його подив, вона відповіла. Спочатку сердито, та згодом трохи подобрішала, стала майже люб’язною. Він був у Кувейті, буцімто підтримуючи мир, коли якийсь дурнуватий підліток, що бавився з пістолетом, ненароком стрельнув йому в ногу. Стрілець з малого був паскудний, проте