Жуль Верн - Скорочено П’ятнадцятирічний капітан

океанські течії. Ці помилки можна було точно визначити тільки астрономічними спостереженнями. Та молодий капітан іще не вмів проводити таких спостережень.

Супротивний вітер змінився на супутний. Тепер стало легше плисти до Америки. Вітер наповнив вітрила, і "Пілігрим" швидко рушив з місця. Дік Сенд вів корабель на схід, і тепер доводилось тільки утримувати його на цьому курсі. Згодом він сам підняв верхні вітрила, бо ця робота була небезпечна для негрів, які не мали такого досвіду.

Негри були готові виконати перший-ліпший наказ Діка Сенда. Та ні сила, ні напрямок вітру не змінювались, тож роботи не було ніякої. Тим часом кузен Бенедікт вивчав крізь лупу таргана, якого врешті знайшов у камбузі.

На борту було два компаси. Один висів у стерновій рубці перед очима стернового, другий був укріплений на стелі в каюті капітана. Та, як на лихо, в ніч проти 13 лютого, коли Дік Сенд стояв на вахті біля стерна, компас у каюті впав і розбився. Тепер хлопець не міг звірити один компас до іншого.

Том став боцманом і був старшим по вахті, поки молодий капітан відпочивав. З ним стояли його син Бет і Остін. Актеон і Геркулес відбували другу вахту під керівництвом Діка. Стоячи всю ніч за стерном, Дік Сенд подеколи відчував непереборну знемогу. В ніч проти 14 лютого молодий капітан, украй стомившись, врешті дав собі перепочинок на кілька годин. Його заступив біля стерна старий Том.

Під третю годину ранку Тома стало хилити на сон. Він заснув стоячи, і саме тоді Негору прокрався на корму і підклав під нактоуз, де був компас, якусь залізяку, під впливом якої стрілка компаса відхилилася на половину прямого кута.

Том незабаром прокинувся від своєї важкої дрімоти і, побачивши, що корабель одхилився від правильного курсу, повернув стерно, скеровуючи корабель на схід. Том навіть не підозрював, що ніс судна тепер був, повернутий на південний схід. Отак "Пілігрим" відхилився від правильного курсу на цілих 45 градусів.

Розділ XI

БУРЯ

Протягом наступного тижня, від 14 по 21 лютого, на "Пілігримі" не сталося нічого, вартого уваги. Судно швидко йшло вперед. Як вважав Дік Сенд, шхуна-бриг уже мала б підійти до тих районів океану, куди частіше навідуються трансокеанські пароплави, але вахта не помічала жодного корабля.

20 лютого зміни барометра, що їх Дік ретельно занотовував протягом дня, занепокоїли його. Барометр повільно, але безперервно падав, провіщаючи дощ і тривалу негоду. Капітан мусив спустити вітрила. Всі працювали не покладаючи рук. "Пілігрим" був цілком підготований до плавання в штормову погоду. Протягом трьох наступних днів барометр і далі падав, а небо загрозливо супилось. Сонце не проглядало крізь товщу хмар і туману. Негору, здавалося, радів негоді.

Протягом тринадцяти діб — від 24 лютого до 9 березня — погода майже не змінилася. Зривалися сильні грози. Бувало, що протягом цілих годин вахтовий нічого не бачив перед собою, і "Пілігрим" плив навмання. На щастя, місіс Уелдон витримувала хитавицю. Але малий Джек дуже страждав од морської хвороби.

Землі й досі не було видно, і це дуже дивувало Діка. 9 березня чомусь лопнув лінь і команда втратила лаг, яким вимірювала швидкість. Дік помітив, що лінь був перетертий. Наступного дня буря чимдалі шаленіла.

12 березня погода стала ще гірша. Страшний шквал налетів на судно й зірвав вітрило. Остін отримав легке поранення. Діка Сенда охопила неймовірна тривога: за його розрахунками, ось-ось мав з'явитися берег, і тоді "Пілігрим", що його несе з такою швидкістю, розіб'ється об прибережні рифи! Та на обрії не виднілося ніякої землі.

Негору знову вийшов на палубу, і складалося враження, що він помітив у тумані високий берег. Зла усмішка ледь скривила губи португальця. Не мовивши жодного слова, він повернувся до камбуза.

Розділ XII

ОСТРІВ НА ОБРІЇ

Буря перетворилася на ураган. Дік не став піднімати навіть маленького вітрильця з міцної парусини, яке б полегшило керування судном. "Пілігрим" ішов тепер зовсім без вітрил, але через вітер судно пливло з надмірною швидкістю. Хитавиця була жахлива. Дік не відходив од стерна. Він прив'язався мотузкою, щоб хвиля не змила його в море. Інші зробили так само. Місіс Уелдон, малий Джек, кузен Бенедікт і Нен за наказом Діка Сенда сиділи по своїх каютах на кормі. Всі люки були щільно задраєні.

У ніч проти 14 березня, саме коли Дік Сенд перепочивав, старий Том стояв за стерном. У цей час Негору підійшов до них і, коли судно рвучко накренилось, впав і напевно був би полетів за борт, якби вчасно не вхопився за нактоуз. Том закричав, злякавшись за компас. Дік Сенд, почувши цей крик крізь сон, вискочив з каюти. Негору тим часом підвівся, тримаючи в руках залізяку, що її витяг з-під нактоуза. Він устиг сховати залізяку, перше ніж Дік щось помітив. Виходить, кок тепер хотів, щоб стрілка компаса показувала правильний напрямок? Негору годі було звинуватити в тому, що він навмисне впав на компас, але Дік здивувався, заставши кока на кормі в таку пізню годину. Молодий капітан і Геркулес попередили Негору, щоб більше тут не показуватися.

Тепер компас показував стрибок аж на сорок п'ять градусів. Дік мусив змінити курс. Юнак установив за коком пильний нагляд, а Дінго переселили на корму.

Буря не влягалась цілісінький тиждень. А барометр і далі падав. З 14 по 26 березня вітер жодного разу не вщух так, щоб можна було знову поставити вітрила. "Пілігрим" утікав од бурі на північний схід зі швидкістю щонайменше 200 миль на добу, а земля не з'являлася.

26 березня о 8