Жуль Верн - Скорочено П’ятнадцятирічний капітан

Кит усе плавав посеред широченного червоного поля, раз у раз розтуляючи велетенського рота й втягуючи міріади рачків. Дінго жалібно завив, коли шлюпка підпливала до кита. Марновірні люди напевно мали б це за лихий знак. З камбузу вийшов Негору, мабуть, щоб подивитися на полювання, але Дінго метнувся назустріч кокові. Дік спинив собаку, та Негору знову подався до своєї каюти. Після цього Дік доручив Геркулесу пильно стежити за коком.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Розділ VIII

СМУГАЧ

До кита підходили проти вітру, щоб не виказати шумом свого наближення. Капітан Халл у всьому довіряв боцману Говіку. Смугач не ворушився й, здавалось, не помічав шлюпки, що обходила його.

Настав час наблизитись до кита. Стоячи на кормі, боцман спрямовував човна до лівого боку кита, водночас стараючись триматися на певній відстані від його страшного хвоста, одного удару якого було б досить, аби розтрощити на друзки їхню шлюпку. На носі стояв капітан Халл в гарпуном у руці, яким він мав завдати першого удару. Поряд з капітаном у цебрі лежала перша з п'яти бухт линви, міцно прив'язаної до гарпуна. До цієї линви можна буде по черзі доточити інші чотири, якщо кит пірнатиме на велику глибину.

Коли шлюпка порівнялася з китом, капітан Халл із силою метнув гарпун. Матроси, налігши на весла, рвонули шлюпку назад, щоб вчасно уникнути удару хвоста. Раптом усі побачили, чому кит лежав так тихо: це була самиця, яка саме годувала китеня. Тепер полювати було ще небезпечніше. Китеня з матір'ю попливли геть. І почалася погоня — точніше, катання на буксирі. Шлюпка в піднятими веслами стрілою мчала по хвилях. До першої линви доточили другу, потім третю. Нарешті дійшла черга й до п'ятої. Вона теж швидко розмоталася до половини. Аж тут линва ніби послабла. Тепер вони перебували миль за 5 од "Пілігрима". Капітан Халл, піднявши жердину з вимпелом на кінці, подав Дікові Сенду знак підійти ближче.

Нарешті смугачиха спливла на поверхню подихати. Гарпун стирчав у неї в боці. Два матроси за наказом капітана склали весла й озброїлись довгими списами, якими добивають пораненого кита. Узяв списа й капітан. Шлюпка ще ближче підійшла до смугачихи. Раптом вона змахнула хвостом і відпливла. Потім повернулася головою до шлюпки і кинулась уперед. Капітан Халл і два матроси встигли вдарити тварину списами, намагаючись влучити в якийсь важливий для життя орган.

Два рази Говік уникнути удару смугачихи, відвівши шлюпку вбік. Коли смугачиха мчала мимо, їй знов завдали три глибокі рани списами. Шлюпка мало не перекинулася й, зачерпнувши бортом води, заповнилася до половини. Два матроси, кинувши весла, заходились швидко вичерпувати воду. Смугачиха втретє повернулася носом до шлюпки і пішла в атаку. Напівзатоплена шлюпка вже не могла маневрувати так легко, як досі. Треба було думати вже не про напад, а про самооборону. Капітан Халл розумів це дуже добре.

За третьою атакою кормове весло зламалось навпіл. За кілька метрів од шлюпки випливло китеня. Смугачиха побачила своє маля й чимдуж кинулась до нього. Капітан Халл глянув у бік "Пілігрима" й відчайдушно замахав жердиною з вимпелом на кінці. Але чим міг зарадити Дік Сенд?

Тим часом смугачиха кинулась в атаку. Боцман був тепер обеззброєний, бо замість довгого кормового весла, що діяло як важіль, він тримав у руках коротке гребне весло. Він спробував повернути шлюпку, та всі його зусилля були марні. Матроси зрозуміли — вони загинули. Підхопившись на ноги, вони відчайдушно закричали. Морське чудовисько вдарило по шлюпці своїм страшним хвостом і розбило її. Нещасні матроси, хоча й усі тяжко поранені, ще б змогли втриматися на воді, якби їм удалося схопитися за уламки шлюпки. З "Пілігрима" встигли побачити, як капітан Халл допомагав це зробити боцманові Говіку. Але смугачиха, конаючи в страшній агонії, борсалась як навіжена й несамовито била хвостом по воді. Коли Дік Сенд із неграми кинулись у шлюпку й за чверть години підпливли до місця побоїща, то не застали там уже нікого живого.

Розділ IX

КАПІТАН СЕНД

Всі були приголомшені смертю капітана Халла й матросів. Коли шхуна-бриг підійшла до місця катастрофи, місіс Уелдон упала навколішки, і всі проказали за нею молитву. Тепер Дік Сенд мав стати на кораблі капітаном, боцманом, матросом, одним словом, цілою командою. Після катастрофи на палубі з'явився Негору і зухвало спитав, хто тепер командує на кораблі. Не вагаючись, Дік відповів: "Я", а місіс Уелдон підтримала його, сказавши, що він тепер капітан. Негору вклонився, насмішкувато промимривши кілька слів, й повернувся до себе в камбуз.

Дік Сенд розумів, яку велику відповідальність бере на себе, проте ухилятись від неї не хотів. Поки що він вмів тільки вимірювати пройдений шлях лагом, визначати напрямок компасом та вносити поправки на дрейф. Проте він не злякався. На прохання місіс Уелдон юнак показав на карті місце, де вони знаходяться. Вчора капітан Халл саме зробив позначку. Жінці здавалося, що до берега не так уже й далеко, але юнак розумів, що треба ще плисти чимало сотень миль. Тепер у них відпала необхідність пливти до Вальпараїсо, головне — дістатися берега. Дік покликав Тома та його товаришів і попросив їхньої допомоги. Негри радо погодилися і допомогли підняти вітрила.

Розділ X

НАСТУПНІ ЧОТИРИ ДНІ

На судні був гвинтовий патент-лаг, що його стрілка показувала на циферблаті точну швидкість за певний проміжок часу. Залишилось єдине джерело помилок —