Віталій - Ліс, що ховає секрети , Віталій

Поступово, обережно, ніби боячись привернути увагу, почали згадувати Легенду. Легенду про старого лісничого Івана, який зник у цьому ж лісі десятиліття тому. Просто розчинився в повітрі. І про те, що Ліс іноді "забирає" своїх.

– Та то бабусині казки, – відмахувалися чоловіки. Але в їхніх очах вже не було впевненості. Вони дивилися на стіну Лісу з новою, незрозумілою повагою... чи острахом?

Минув тиждень. Пошуки припинилися. Не знайшли нічого. Взагалі нічого. Ні кошика, ні ножа, ні зламаної гілки, ні навіть сліду від Василевих чоботів там, де його востаннє бачили. Він просто зник. Випарувався.

У Заліссі з'явилася Перша Порожнеча. Місце, де раніше був Василь – порожнє. Його будинок – тихий. Його місце під парканом – вільне. І ця порожнеча почала заповнюватися страхом. Невидимим, як повітря, але таким же необхідним для життя, як воно, і таким же, що здавалося, тиснув.

Люди почали уникати узлісся. Діти перестали грати біля дерев. Вечорами раніше зачиняли двері. Погляди стали більш нервовими, розмови – тихішими, а вуха – більш настороженими до шерехів з боку Лісу.

Петро Петрович відчував цю зміну гостріше за інших. Він бачив її на обличчях своїх односельців. Він бачив її у тому, як зникла легкість з його власних рухів. Він ходив вулицями, спостерігав, слухав. І розумів: це не загублений п'яничка. Це щось інше. Щось, що порушило старий, повільний ритм Залісся.

"Пропав Василь", – казали люди, і в їхніх голосах вже не було зневаги, а лише жах. Жах перед невідомим. Жах перед місцем, яке вони завжди вважали своїм домом, а тепер воно показало свою байдужу, можливо, ворожу сторону.

Петро Петрович стояв на центральній площі, дивлячись на Ліс. Він знову курив, затуливши цигарку долонею від неіснуючого вітру. Раніше цей Ліс був просто фоном його життя. Тепер він став... обрисом загрози.

– Що ж ти там ховаєш, старовинний? – пробурмотів він, звертаючись до зеленої стіни. Ліс, звісно, не відповів. Він просто стояв. І чекав.

За Заліссям закріпився новий статус. Це було не просто містечко біля лісу. Це було містечко, з якого Ліс забрав першу людину. І ніхто тоді ще не знав, що Василь – це лише початок. Перша крапля у морі порожнечі, яка буде зростати.