MissStory - Гриша — мій кишеньковий помічник, MissStory

Розділ 4. Спокуса за 49 гривень

Субота. День свободи, чіпсів і прогулянок. Ми з дівчатами зависли в торговому центрі: класика — погуляти, нічого не купити, але поторкати все, що блищить.

І от вона.

Вона.

На полиці біля каси.

Міні-гаманець у формі кота. З вушками. І очима, які світилися при натисканні.

А ще — пахнув ваніллю. ВАНІЛЬНИЙ КІТ!

— Купи, — зашепотіли в мені всі гени імпульсивного шопінгу. — Він же милий! Він же м’який! Він же… СВІТИТЬСЯ!

— І коштує 49 гривень, — прошипів з глибини кишені Гриша. — З твоїх 60-ти.

— Ти що, шепочеш мені у внутрішнє вухо?

— Я взагалі-то лежу в тебе в кишені, просто дуже голосно думаю.

Я закусила губу. Дівчата вже теж обступили цю кото-магію.

— Бери! — заохочувала Ліза. — Він до тебе пасує.

— Ідеально для монет, — сказала Софія. — І для краси.

— І для того, щоб тато здивувався, коли побачить ще один гаманець, — засміялася Настя.

Я взяла його в руки. Плюшевий. М’якесенький. І… пікнув мені у серце.

— Гриша, ну скажи, хіба не можна іноді просто побалувати себе?

— Можна. Але не так, щоб балуватися — і потім сидіти без обіду, без мрії і з ванільним котом, який не знає, як тобі відкладати гроші.

— Але ж я його любитиму!

— А навушники тебе не люблять?

— Ну…

— То от. Ти на роздоріжжі.

“Тут і зараз” проти “пізніше, але вау”.

Купиш — отримаєш миттєву радість і порожній гаманець.

Не купиш — збережеш гроші для мрії. І ще навчишся бути чемпіонкою самоконтролю.

Я стояла біля полиці, стискаючи кото-гаманець, ніби він просив мене взяти його додому.

— Ну що? — Ліза глянула на мене.

Я подивилася на дівчат. Потім на кота. Потім на свого старого буркотливого Гришу.

— Вибач, котику, — сказала я. — Але в мене є мета. І голос у кишені, який гірший за маму, коли я забуваю винести сміття.

Я поставила міні-гаманець назад. У мене навіть… мурашки пішли.

— Ого, — промовила Софія. — Це зараз було круто.

— Сильна воля, — додала Настя. — Я б не витримала.

Я усміхнулась.

— Ну що, йдемо далі?

— Без покупок? — запитала Ліза.

— Без грошових катастроф, — поправив Гриша. — І з бонусом — 49 гривень досі в наявності.

Увечері я відкрила Гришу.

— Я ж правильно зробила?

— Ще й як, — пробурмотів він. — Тепер тобі офіційно можна видати першу зірочку фінансової витримки. І шоколадку — за відвагу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍