MissStory - Гриша — мій кишеньковий помічник, MissStory

— Ти стала іншою, — сказав Гриша, поки я розкладала свої конверти: «Обов’язкове», «На мрію», «Про всяк випадок» і «Раптові булочки».

— Це добре чи страшно? — спитала я, вже підозрюючи відповідь.

— Добре. Страшно — це коли ти витратила 200 грн на блискучий пенал, який не влазив ні в один твій рюкзак.

— Ну, він і досі блищить! — захищалась я.

— Як докір сумління, — буркнув Гриша.

Ми разом переглянули мій перший фінансовий щоденник. Там був хаос, малюнки панди, кілька сліз і купа «ААААА чому в мене мінус 40 грн?!»

А тепер — бюджет на місяць, список бажань, навіть записи витрат у стилі «2 грн — гумка у вигляді броколі (жалію, але не дуже)».

Я озирнулась на свій шлях і записала у щоденник:

«Щастя — це не мати все.

Щастя — це коли ти сам вирішуєш, на що витратити свою п’ятірку».

Гриша хмикнув, поплескав мене по кишені зсередини й додав:

— Ну що ж. Тепер я можу піти на пенсію?

— Ще рано, дідусю. Попереду літо, морожене, ярмарки і фестиваль DIY-браслетів.

— Тоді я лишаюсь. І записую тебе у реєстр фінансово притомних громадян.

Ми посміялись. А потім я зрозуміла:

гроші — це не ворог і не ціль.

Це просто інструмент.

А Гриша — мій інструмент із шкіри й гумору.

Кінець (але це ще не все)
Бо кожного разу, коли хтось дарує тобі потрьопаний гаманець у гарній обгортці — це, можливо, не просто сюрприз. Це — новий початок.

Особливо якщо гаманець вміє говорити.

Кінець