НМ - Чародій, НМ

Мері раптом зупинилася, її тіло затремтіло, наче невидима сила охопила її. Джон не розумів, що сталося, але відчув, як усе навколо стало холоднішим. Він поглянув на Мері, але щось в її погляді змінилося. Здавалось, вона була тут, але водночас якось поза ним, немов розчинялась у темряві.

— "Мері?" — він зробив крок до неї, його голос знову тремтів від неспокою. Щось було не так. Вона виглядала… не зовсім реальною. Як примарна постать.

Мері повільно підняла голову, і її очі зустріли його погляд. Вона виглядала так, ніби щось важке тримало її тут, але її обличчя вже не було таким живим, як раніше. Це була холодна, безжальна краса, яка не мала жодної теплоти.

— "Джон…" — її голос був вже не таким реальним, він відлунював, немов звук, що йшов з глибини тунелю. — "Я не можу залишитися… я не жива."

Джон замер, не вірячи своїм вухам. Його серце занило в грудях, коли він зрозумів, що Мері не просто рятувала його від темряви. Вона була частиною цієї темряви. Привид.

— "Ти… ти привид?" — він прошепотів, його слова були переповнені відчаєм. Мері, його єдина надія, не могла бути лише примарою.

Мері повільно кивнула, і її погляд був сумним, але спокійним. Вона не виглядала зляканою. Вона прийняла свою долю.

— "Так, я привид. Але я не завжди була такою. Я була живою, як і ти. І це те, що допомогло мені вирвати тебе з лап диявола. Але тепер я не маю часу. Я повинна йти."

Джон почувався, наче його світ обвалювався. Він не міг повірити, що стоїть перед нею, а вона — не з цього світу. Але вона допомогла йому. Вона врятувала його. І зараз, коли він дізнався правду, не міг просто залишити її.

— "Мері… ти можеш залишитися?" — його голос був сповнений прохання.

Мері усміхнулася такою сумною посмішкою, що Джон не міг стримати болю в серці. Вона була вже частиною іншого світу, і цей світ не мав місця для неї серед живих.

— "Я не можу залишитися, Джон. Але я завжди буду з тобою. Пам'ятай, що ти не один. Ти здолаєш це. Ти повинен зупинити його."

І з цими словами вона почала поступово танути в темряві, її образ розчинявся, а повітря ставало холоднішим, поки не зникла зовсім.

Джон залишився один. Але в його серці горів вогонь. Вогонь, який не можна було погасити. Тепер він знав, що він мусить перемогти. І що б не сталося, Мері буде з ним. Її дух, її надія, її любов.

Темрява, яка відступала, знову заполонила навколо. Джон стояв у пустоті, намагаючись зрозуміти, що тільки що сталося. Він дивився на місце, де ще хвилину тому була Мері. Це була вона — його покійна дружина. Тільки зараз він зрозумів. Вона не просто була привидом — це була її душа, яка повернулася, щоб допомогти йому.

Але… вона не пам’ятала його.

Всі ці роки, він тримав її у своєму серці, вірячи, що знову побачить її, що вона повернеться. Він не зміг забути її навіть після її смерті, і весь цей час у його думках жила образ Мері — жінки, яку він любив, яку він втратив. Всі його страждання, всі ночі без сну — все це було через неї. І ось тепер, перед ним стояла тінь її самого, але вона не пам'ятала його.

"Я не жива..." — її слова все ще звучали в його голові, і кожне з них боліло, як ножем. Мері, яка була для нього всім, тепер залишалася лише примарою, що не могла повернутися до нього повністю.

Джон заплющив очі, намагаючись впоратися з хвилею емоцій, що накрила його. Вона не пам'ятала його. Вона не пам'ятала їхнього життя разом, не пам'ятала їхніх моментів щастя, їхніх розмов, не пам'ятала, як вони мріяли про майбутнє.

Він намагався згадати її обличчя в останні хвилини її життя, але це було важко. Всі ті образи змішувалися, як пісок, що просочується крізь пальці. Він відчував, як все це виливається в порожнечу, залишаючи лише гіркий післясмак втрати.

"Як я можу її повернути?" — думав він. Але відповідь не приходила.

І в той момент Джон усвідомив щось ще. Мері була привидом, але не лише через смерть. Вона була частиною тієї темряви, яка їх оточувала, частиною тієї сили, яка тримала їх у цьому світі і в іншому. І якщо він хоче зупинити диявола, якщо хоче врятувати її, він повинен це зробити сам. Без неї. Можливо, Мері не могла бути з ним, бо вона вже не мала сили жити серед живих. Але він все ще міг діяти.

Він глибоко вдихнув і відкрив очі. Темрява навколо почала знову тремтіти. Він відчув її холод — це було набагато більше, ніж просто темрява. Це було щось, що переслідувало їх. Щось, що знищувало все живе. І тільки Джон міг зупинити це.

Мері, хоч і не пам'ятала його, все ж залишила йому важливе послання. Вона була з ним навіть у такому вигляді. І якщо він хоче помститися за її смерть і врятувати її, він має зробити це сам. Тому що навіть без її пам'яті, вона все ще була з ним. У серці. І він не може підвести її.