Олег Клєщ - Пірнач, Олег Клєщ

Людина, яка надихнула Гері Саймона створити власний продюсерський центр, вклала близько 950 мільйонів доларів у будівництво футуристичного хмарочоса «Acus Caelestis». Цей грандіозний архітектурний проєкт, що захоплював дух, розташувався в самому серці гігантського мегаполісу і посів третє місце в рейтингу найвищих будівель у США.

Нащадок знаменитої династії Райтів у п’ятому поколінні ще з дитинства загорівся ідеєю створити футуристичний хмарочос, який випереджав би свій час. Оточений величезним парком на 159 гектарів, який був нічим іншим, як фантазією його творців на тему майбутнього людської цивілізації, «Acus Caelestis» став справжнім шедевром сучасної архітектури. У 2010 році розпочалося будівництво споруди, назву якої буквально перекладають з латині як «Небесна Голка». Цей гігант, що сягав 458 метрів у висоту, побив кілька світових рекордів. Щоденно на будівництві працювало близько восьми тисяч людей, і на повне зведення споруди пішло майже 7,5 років. Як власник хмарочоса та мажоритарний акціонер банку «Мерілон» він об'єднав у своїх руках два потужні активи. На відміну від своїх братів та сестер, він переважно займався сімейним бізнесом і не втручався в геополітичні справи сім’ї, тому переніс у нещодавно зведений хмарочос головний офіс банку на південно-західному узбережжі Америки.

         Усередині комплексу «Acus Caelestis» розташовувалися фешенебельні готелі, першокласні престижні ресторани, розкішні високотехнологічні апартаменти й пентхаузи, а також чудові просторі офіси. Крім того, найбільший та найдорожчий спортзал у місті, підземна стоянка на 2000 паркувальних місць, переважну кількість з яких займали вишукані автомобілі еліт. Тисячі фірмових магазинів усесвітньовідомих брендів, оглядових майданчиків, автосалонів із преміальними автомобілями, розважальних комплексів, фонтанів, басейнів, декілька льодових арен, роликові доріжки, парки з рідкісними видами дерев та рослин з усіх куточків світу, потужне бомбосховище, океанаріуми, безкоштовні забавки для дітей, а також перлина будівлі – скеледром із гірських порід і різними рівнями складності у вигляді гори Еверест – усе це розташовувалося в «Acus Caelestis». І серед усієї цієї розкоші на окремому поверсі, ближче до небес, знаходився продюсерський центр «ЗОЛОТА ЗІРКА».

         З першого ж погляду Гері закохався в цей краєвид, що розгортався перед ним, мов панорама райського куточка із його мрій. Стоячи біля височенних вікон, він відчував себе не заручником схильної до витівок долі, а творцем власного життя, де кожен штрих – від мерехтливого моря до величних гір – був його особистим досягненням. Гері любив цей контраст: динамічний мегаполіс унизу і спокійні, величні та монументальні гори вдалині. Це нагадувало йому, що навіть у найбурхливішому житті завжди є місце для тиші, спокою та роздумів.

Окрім нього, зараз у кабінеті знаходився ще й Фелікс. Невисокий, згорблений чоловік із блискучою лисиною, круглястими окулярами та брехливими зеленими очима. Його скромність і  стриманість були не проявом його культури в спілкуванні та ввічливості, як могло здатися на перший погляд. Радше це було намаганням приховати і відвести погляд від його замкненості, внутрішньої самотності та нещастя. У школі він був типовим відмінником, з якого глузували й називали ботаніком, а старшокласники вимагали гроші й ставили під його очима контрастні синьо-фіолетові ліхтарі. І хоч з того часу багато що змінилося – він досягнув нечуваних висот у кар’єрі, посів поважне місце в суспільстві й мав суттєвий вплив на більшість процесів у шоу-бізнесі – насправді, він не перестав себе відчувати забитим у глухий кут хлопчиськом-нікчемою, якого безперестанку ображають і кривдять. Власне, комплекс неповноцінності, що в нього з'явився, стояв біля витоків усіх його рішень, його поведінки та дій. Виходячи з цього, не дивно, що він їздив на найдорожчому автомобілі в місті, побудував віллу, якій позаздрять усі мільярдери, а також чіплявся за будь-які можливості заробити ще більше грошей, аби довести свою перевагу над іншими. Довести, що він не помилка!

 Увесь вільний час Фелікс проводить за нібито діловими зустрічами, тим самим тішачи своє его, що він усім потрібний і гідний поваги чоловік. Чимало грошей витрачає на куртизанок, роблячи при цьому багато фотокарток, які навмисно надсилає всім своїм колишнім однокласникам. Оскільки більшість із них проживає звичайне життя, працюючи з 8 до 17 в офісі різних фірм, Фелікс перестав вважати їх за людей, і своїми діями намагався змінити минуле, замість того аби його відпустити врешті-решт. Однак він не замислюється над тим, що всім його колишнім кривдникам так само на нього наплювати, як це було сорок із гаком років тому. Коли Фелікс усвідомить цей факт, мабуть, він застрелиться. Знаю точно лиш одне – у нього в сейфі лежить золотий колекційний револьвер якогось відомого ковбоя.

Якось ширилися чутки, що Фелікс причетний до потрійного вбивства, адже тривалий час він був головним підозрюваним у кримінальній справі. На одній із закритих вечірок було вбито одразу трьох людей, пов’язаних із шоу-бізнесом.

Артдиректор кіностудії, з якою Фелікс розірвав відносини та багатомільйонний контракт через свій егоїзм та відверту дурість – одна із жертв. Як згодом стало відомо в їхніх вузьких колах, цей директор, щоб помститися, скористався своїм впливом на місцевий уряд. Він успішно пролобіював закон про надання податкових пільг для окремих місцевих кінокомпаній. При цьому нові партнери Фелікса не потрапили до списку тих, хто міг скористатися цими пільгами. Також артдиректор отримав державне фінансування для свого дешевого та низькосортного бойовика. Хоча від початку саме фантастичний трилер Фелікса вважався головним претендентом на фінансування.