MarVit - Шлях до мрії!, MarVit

Розділ 12. Втеча в невідомість

Софія бігла крізь нічне місто, стискаючи в руках маленьку Надію. Її серце калатало в грудях, страх пульсував у венах. Вона не знала, куди йде, але знала одне – якщо залишиться, професор забере в неї все.

Вона не мала ні грошей, ні плану. Єдине, що в неї залишилося – це підвіска у формі серця, подарована Артемом.

"Він живий, – подумала вона. – Я це відчуваю."

Але де його шукати?

Єдина зачіпка – військова частина, куди його відправили.

Софія вирішила їхати туди.

Вона продала телефон, щоб купити квиток на потяг. Сидячи біля вікна, вона відчувала, що за нею спостерігають. Чи це її параноя?

Але коли потяг рушив, на пероні вона побачила чоловіка в темному пальті.

Професор.

Він не зупиняв її. Не переслідував.

Він просто стояв і… усміхався.

І не зрозуміла дівчина, що це був останній шанс для професора і його бездітної жінки мати дитину

Розділ 13. Зниклий безвісти

Софія приїхала до військової частини, сподіваючись, що там знайде Артема.

Але все було набагато гірше, ніж вона очікувала.

– Він зник, – сказав їй старий сержант. – Під час спецоперації. Його тіло не знайшли.

Софія відчула, як у неї підкошуються ноги.

– Але… він може бути живий?

Сержант подивився на неї з сумом.

– Офіційно його вважають загиблим.

Вона не повірила.

Відчуття, що Артем десь поруч, не покидало її.

Софія вирішила шукати його самостійно.

Розділ 14. Невидимий слід

Вона почала розпитувати військових, говорила з людьми в місті, але всі лише знизували плечима.

А потім вона зустріла чоловіка, який знав більше, ніж говорив.

Це був його товариш по службі – Максим.

– Він живий, – сказав Максим тихим голосом.

Софія відчула, як у неї перехопило подих.

– Де він?

– Не знаю.

– Де? – майже закричала вона.