Стася - Буф та його кумедні витівки , Стася
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Одного ранку Буф прокинувся й одразу відчув щось дивне. У лісі було… тихо. Занадто тихо.
Зазвичай звідусіль лунали сміх друзів, співи пташок і веселі балачки. Але цього разу – ні звуку.
— Ой-йой! Щось сталося! — занепокоївся Буф і кинувся до свого друга Піксі.
— Піксі, ти чуєш? — запитав він.
— Нічого не чую! — засмучено відповів дракончик. — Всі мовчать, навіть річка Веселунка не сміється!
Буф і Піксі побігли до мудрої сови.
— Це велика проблема, — сказала вона. — Хтось вкрав сміх!
— Вкрав сміх?! Як таке можливо?! — здивувався Буф.
— Це справа рук Грубунця, похмурого духа, який не любить веселощів. Він заховав сміх у своїй темній печері!
— Ну, ми його повернемо! — рішуче сказав Буф.
Друзі вирушили до печери Грубунця. Всередині було похмуро й туманно, а сам Грубунець сидів на камені, схрестивши руки.
— Віддавай сміх! — вимагав Буф.
— Ні! — буркнув Грубунець. — Він мені заважає. Я люблю тишу!
Буф задумався… І раптом у нього з’явилася ідея!
Він почав розповідати жарт:
— Чому курка перейшла дорогу? Щоб втекти від Грубунця!
Піксі додав:
— А що каже жабка, коли знаходить смачний тортик? «Ква-класно!»
І тут сталося диво… Грубунець не втримався й… хихикнув!
— Ой! Що це було?! — здивувався він.
— Це був сміх! — засміявся Буф.
І раптом із темної печери вирвалися сотні веселих звуків: хихотіння, регіт, дзвінкий сміх. Вони розлетілися по всьому лісу, і життя знову стало радісним!
Грубунець почухав голову.
— Знаєте, може, сміх не такий уже й поганий…
— Авжеж! — відповів Буф. — Головне – сміятися разом із друзями!
І того вечора навіть Грубунець трохи підсміювався, слухаючи жарти Буфа та Піксі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Буф та його кумедні витівки , Стася», після закриття браузера.
