Roman Havrik - Місія: Врятувати Різдво , Roman Havrik

"Це Бібліотека Магічних Артефактів", - сказав Тінкербелл. "Тут зберігаються всі знання про магічні предмети, які коли-небудь існували. Якщо десь і можна знайти інформацію про частини Кристалу Першого Снігу, то тільки тут." Він дістав з кишені маленький срібний ключ і вставив його в замкову щілину. Двері відчинилися з тихим скрипом, відкриваючи їхньому погляду величезне приміщення, заповнене книжковими полицями, які здіймалися до самої стелі. Софія затамувала подих. Це була найдивовижніша бібліотека, яку вона коли-небудь бачила. Книги на полицях світилися різними кольорами, деякі з них літали між полицями самі по собі, а інші тихенько шепотіли свої історії. "З чого почнемо?" - запитала вона, відчуваючи себе трохи розгубленою серед такої кількості книг.

"Твій кулон підкаже", - відповіла Сніжинка, яка досі супроводжувала їх. "Дозволь йому вести тебе." Софія взяла кулон у руку, і той почав світитися яскравіше. Вона повільно пішла між полицями, дозволяючи світлу кристала вести її. Чим ближче вони підходили до певної секції бібліотеки, тим яскравіше світився кулон. Нарешті вони зупинилися перед старовинною книгою в синій палітурці зі срібним тисненням. Коли Софія простягнула руку, щоб взяти її, книга сама злетіла з полиці і відкрилася перед нею. На сторінках були зображення чотирьох кристалів, які разом утворювали єдиний великий кристал. Під кожним малюнком був детальний опис. "Дивіться!" - вигукнув Тінкербелл, вказуючи на текст. "Тут написано про всі чотири частини. Перша - Кристал Віри, той що у тебе. Друга - Кристал Радості, третя - Кристал Доброти, і четверта - Кристал Магії."

"І де вони можуть бути?" - запитала Софія, уважно вивчаючи сторінки. "Згідно з книгою", - почав читати Тінкербелл, - "кожен кристал був довірений особливому хранителю. Кристал Віри передавався в родині, здатній бачити магічних істот - це твоя родина, Софіє. Кристал Радості зберігається у Королівстві Північного Сяйва, Кристал Доброти - у Лісі Забутих Спогадів, а Кристал Магії... о ні..." "Що таке?" - стривожилася Софія. "Кристал Магії був викрадений", - похмуро сказав ельф. "І тепер я розумію, чому Санта захворів. Хтось навмисно забрав найсильнішу частину кристалу, щоб послабити різдвяну магію." Раптом у бібліотеці похолоднішало, а світло стало тьмянішим. Сніжинка злетіла вище, стривожено озираючись.

"Нам треба поспішати", - сказала вона. "Здається, хтось дізнався про наші пошуки. І цей хтось не хоче, щоб ми знайшли інші частини кристалу." Софія відчула, як по спині пробіг холодок, і не від холоду. Вона швидко дістала з рюкзака щоденник прабабусі і почала гортати сторінки. "Тут має бути щось про це", - бурмотіла вона. "Прабабуся писала про всі магічні місця, які знала... Ось! Королівство Північного Сяйва - воно знаходиться за Крижаними горами, там, де небо танцює кольоровими вогнями." "А про Ліс Забутих Спогадів?" - запитав Тінкербелл, нервово поглядаючи на двері бібліотеки, які почали повільно вкриватися інеєм. "Так, є!" - вигукнула Софія. "Він розташований у долині між двома замерзлими водоспадами. Але потрапити туди можна тільки тоді, коли місяць стає повним."

"До повного місяця залишилося три дні", - швидко підрахувала Сніжинка. "Цього часу має вистачити, щоб дістатися до Королівства Північного Сяйва і знайти другий кристал." Раптом двері бібліотеки різко відчинилися, впускаючи холодний вітер, який закрутився по кімнаті, скидаючи книги з полиць. У дверному отворі з'явилася темна фігура. "Тікайте!" - крикнув Тінкербелл, дістаючи з кишені жменю різдвяного пилу. "Я затримаю його!" Сніжинка схопила Софію за руку і потягнула її до таємного проходу за однією з книжкових шаф. "Швидше! Нам потрібно дістатися до Снігового Порталу!" Вони бігли вузьким коридором, освітленим тільки сяйвом кулона Софії. Позаду чулися звуки боротьби - дзвін різдвяних дзвіночків змішувався з холодним свистом вітру.

Коридор вивів їх на маленький балкон з іншого боку Майстерні. Сніжинка швидко створила новий портал, і вони стрибнули в нього якраз тоді, коли темна фігура з'явилася в коридорі. Коли вони матеріалізувалися назад у кімнаті Софії, дівчинка важко дихала, а її серце шалено билося. "Що... хто це був?" - запитала вона, коли змогла говорити. "Це був Морозний Король", - відповіла Сніжинка, сідаючи на підвіконня. "Колись він був одним із найсильніших магічних створінь, але його серце замерзло від заздрості до різдвяної магії Санти. Тепер я впевнена - це він викрав Кристал Магії." "А як же Тінкербелл?" - стривожилася Софія. "З ним все буде добре?" "Не хвилюйся", - посміхнулася фея. "Він найспритніший ельф у Майстерні. Впевнена, він уже знайшов спосіб вислизнути і незабаром приєднається до нас."

Софія підійшла до вікна і подивилася на сніг, що продовжував падати. Тепер вона знала, що їй треба робити, але від цього завдання не ставало легшим. "Коли ми вирушаємо до Королівства Північного Сяйва?" - запитала вона. "Завтра на світанку", - відповіла Сніжинка. "Тобі потрібно підготуватися до подорожі і добре відпочити. Шлях буде нелегким." У цей момент знизу почувся голос бабусі, яка кликала Софію на сніданок. Дівчинка глянула на Сніжинку. "Розкажи їй все", - порадила фея. "Вона знає більше, ніж ти думаєш. І можливо, зможе допомогти нам підготуватися до подорожі." Софія кивнула і попрямувала до дверей. Перш ніж вийти, вона обернулася: "Ти ж будеш тут, коли я повернуся?" "Звісно", - посміхнулася Сніжинка. "Тепер ми разом у цій пригоді."

Спускаючись сходами, Софія відчувала, як важкість пережитого змінюється рішучістю. Можливо, вона всього лише дівчинка, але тепер у неї є місія - врятувати Різдво. І вона зробить все можливе, щоб виконати її. В кухні її чекала бабуся, яка саме закінчувала готувати млинці. Побачивши онуку, вона відразу помітила зміни в її очах. "Щось сталося", - це прозвучало не як запитання, а як ствердження. Софія кивнула і почала розповідати все: про відвідини Таємної Майстерні, про книгу з описом кристалів, про появу Морозного Короля і про майбутню подорож до Королівства Північного Сяйва. Бабуся мовчки слухала, час від часу кивала, а коли Софія закінчила, встала і підійшла до старої скрині, що стояла в кутку кухні.