Полiна Крисак - Вкрадений вантаж, Полiна Крисак

Повернувшись до офісу, я насамперед, попросила Христину знайти і скласти досьє, на Хрестникова Романа Миколайовича, і на його брата Хрестникова Кирила Миколайовича.
- Знайди всю доступну інформацію на цих людей.
- Не вселяють довіри? - Запитав Павло, входячи за мною в кабінет.
- Таких людей, потрібно знати вздовж і впоперек. 
Через кілька годин Христина принесла мені складене досьє.
- Дякую. - І я почала вивчати наших дорогих гостей.
« Ім'я: Хрестников Роман Миколайович
  Вік: 34 роки
  Професія: керівник злочинної групи
  Сімейний стан: не одружений
  Зріст: 175 см.
  Інтереси:
- Захоплюється шахами та стратегічними іграми
- Вивчає і застосовує нові методи захисту і злому для забезпечення безпеки своїх операцій»
Вивчивши досьє, я запитала:
- І що ти думаєш? 
- Як на мене, потрібно додати, що він холоднокровний і розважливий. 
- Згодна. Подивимося на брата. - Я взяла наступне досьє. 
« Ім'я: Хрестников Кирило Миколайович
  Вік: 32 роки
  Професія: хакер
  Сімейний стан: не одружений
  Зріст: 170 см.
  Інтереси: 
- Добре знається на комп'ютерах і програмних забезпеченнях.
- Полюбляє старі детективи та трилери»
- А що скажеш про брата?
- Цей, має гостре почуття гумору, і любить перебивати брата. 

Увійшовши в офіс, ми попрямували до стійки адміністрації, де вели бесіду дві молоді дівчини.
- Доброго дня, не знаєте, де знаходиться кабінет Поліни Павлівни? 
- А вам навіщо? - Запитала дівчина, яка стояла біля нас.
- У нас із нею ділова зустріч.
- Я вас зараз проведу. - Відповіла та сама дівчина. - Я до тебе трохи пізніше спущуся, - але це вже адресувалося тій дівчині, з якою вона вела бесіду, - ідіть за мною.
Пройшовши за нею, ми незабаром опинилися в кабінеті Поліни Павлівни, там, як не дивно, перебував Павло. "Цікаво, щось їх пов'язує, точно не робота але що? "

- Ще раз здрастуйте. - Промовив Роман Миколайович.
- Сідайте. - Я показала на порожні стільці з протилежного боку, від Павла. 
- Як вам наше місто? - Поцікавився Павло, поки я діставала план операції.
- Гарне, але з нашим, йому не зрівнятися. - Із уїдливістю, зауважив Роман.
- А ми, цього й не прагнемо.
- Ага. Але ви вже встигли скласти на мене досьє.
- Звісно, і не тільки на вас, а й на Кирила теж. Я ж повинна знати, з ким мені доведеться вести справи. - Сказала я, сідаючи за стіл.
- Тоді прочитайте ось це. - Кирило простягнув мені папку, з одним листком. - Хочу подивитися, чи все тут правда.
« Ім'я: Панова Поліна Павлівна
  Кличка: Принцесса
  Вік: 28 років
  Професія: підприємниця 
  Сімейний стан: не одружена.
  Зріст: 165
  Інтереси: медицина, новинне агентство, мистецтво і культура.»
- Ви провели, прекрасну роботу. - Посміхнувшись, сказала я. - А тепер, давайте займемося справами.
- Ознайомте нас із планом операції. - Я поклала перед ними карту міста.
- Оскільки машина, заїде в місто з траси номер 100, то свій шлях вона почне з вулиці Весняна, доїхавши до першого перехрестя, вулицею Сніжна, вона заверне на право і проїде вулицю Миру. Коли вантаж заїде на Пролетарську вулицю, на першому повороті він загорне вниз і триматиме шлях вулицею Березова. Проїхавши цю вулицю, машина опиниться на вулиці Озерна, і по ній вона буде їхати, ні куди не повертаючи. Заїхавши на Квіткову вулицю, машина їхатиме до першого повороту, і там вона загорне вниз, і Культурною вулицею, покине місто. 
- Як бути з камерами і світлофорами?
- Ми спланували все так, щоб камер і світлофорів було найменше, плюс у машині перебуватиме хакер, який у разі чого, підправить ситуацію.
- Транспорт?
- Загалом буде три машини, і в кожній перебуватиме по два водії і хакер, який перебігатиме з однієї машини в іншу. Так само в кожному районі супроводжувати вантаж, будуть різні машини. 
- Які люди будуть залучені до цієї операції? 
- Через те, що точної дати ми не знали, і все перебувало в секретності, і розробці, людей обраних на цю роль, ми ще не інформували. Але можете бути впевнені, всі вони надійні та перевірені. 
- А хакер?
- У нас є один професіонал... - я не встигла договорити, тому що вліз Роман Миколайович, і варто зауважити, що перебивати даму не добре, особливо такій людині.

- Можете його не запрошувати, на роль хакера я відправлю свого брата, у комп'ютерах він хороший, і я йому довіряю.
- Добре, нехай буде так. - Якби ви знали, як я стримувала себе, щоб не сказати в обличчя цьому самовдоволеному типу, що я про нього думаю. 
І я б сказала, але тут до кабінету зайшла Христина.
- Поліно Павлівно, я можу запитати?
- Так.
- До вас тут Богдан Олексійович прийшов, каже, справа важлива, в нього до вас.
- Скажи йому, нехай заходить. - Щойно зачинилися двері, я повернулася до гостей. - Сподіваюся, запитань щодо цієї операції у вас уже немає?
- Ні.
- Тоді до зустрічі. - І я показала на двері. 
Зрозумівши натяк, вони вийшли, і зайшов мій дорогий друг, Знахар. 

Покинувши кабінет, цієї стольної леді, мій брат, не помічаючи нічого навколо, від злості, що переповнювала його, попрямував до машини, а я підійшов до столу, де сиділа її помічниця. 
- Доброго дня. 
- Добрий день, вам щось підказати? - І її суворий погляд, яким вона вивчала документи, змінився на люб'язну посмішку і готовність допомогти мені.
- Мені здається, ви дуже добре знаєте це місто. Може, - я 
трохи зам'явся, - обміняємося телефонами, і ви якось влаштуєте мені тур містом, покажете найкрасивіші місця?
- Вибачте, але ні. У мене з'явився хлопець і в мене просто не буде вільного часу.
- Добре. Я все зрозумів. - Уперше, в моєму житті, мене так красиво відшили.        

Я подивилася на Павла і він, зрозумівши мій погляд, теж вийшов. 
- Привіт. Не завадив? 
- Звісно, ні. Ми вже закінчили.
- Що за хлопці?
- Пам'ятаєш, я казала, що через наше місто проходитиме важливий вантаж? - Він кивнув. - Так ось, ці хлопці приїхали сюди, щоб проконтролювати нашу операцію.
- Зрозуміло. Я ось, з якого питання прийшов. - Він хвилинку помовчав. - До мене дійшли чутки, що на моєму районі торгують зброєю, і торгує мій смотрящий за злодіями. - Я кивнула. - Так от, я б хотів, щоб ти це перевірила, адже, якщо я почну перевіряти, то вони можуть про це прознати, і тоді припинять торгівлю.
- Гарна думка, що ж, я постараюся зробити все, що вийде.
- За мною не заіржавіє. Ти ж знаєш. - О так, про подяку Знахаря знали всі. 
Взагалі, якщо Знахар просив про допомогу, і ми допомагали, то він щедро, нам дякував. Але я робила це не заради користі, а в дружбу. Адже, в нашому оточенні, дуже корисна міцна дружба.