Вподобайка - Кохання з іншої планети, Вподобайка

Мішель кивнув,  дістав мобілку і швидко набрав номер.

-Міло, зайди до нас в лабораторію,  потрібна твоя допомога 

-Угу, - почулося на тому кінці слухавки. 

Через 5 хвилин зайшла Міла

-Що тут у вас хлопці?, -з посмішкою запитала вона.

Джек дав пояснення і ввів її у курс справ. 

Вони взялися до справи. Сигнал, попри свій інженерний характер, міг містити елементи, що натякали на мову чи спосіб комунікації. Джек разом із лінгвістом Мілою та криптографами корпорації почали шукати в сигналі структури, які могли б вказувати на символічну мову — повторювані сегменти, блоки чи варіації, які б вказували на синтаксис або граматику. Хоча це не принесло негайних результатів, їм вдалося виявити кілька фрагментів, які мали сенс як структурні одиниці мови.

Одна з частин сигналу була схожою на координати в просторі. Вони виявили, що певна частота імпульсів відповідала космічним координатам у тривимірному просторі. Таким чином  встановили, що сигнал йде від конкретної зоряної системи, до того ж їм невідомої.

Через кілька днів ретельних розрахунків і спроб дешифрувати повідомлення, Джек отримав перший ясний результат — сигнал містив запрошення на контакт. Це був заклик до діалогу, який, однак, містив попередження про можливу небезпеку. 

Джек Конрад сидів у просторому кабінеті керівниці корпорації, Хелени Брікс, підготувавшись до важливої розмови. Її холодний, зосереджений погляд був спрямований прямо на нього. Він глибоко вдихнув і почав свою доповідь.

-Хелено, ми змогли розшифрувати частину сигналу, і результати... вражаючі, — почав Джек. - Сигнал не є випадковим космічним шумом або природним явищем. Він має чітку структуру, яку можна порівняти з математичними послідовностями. Найважливіше те, що ми виявили, що його походження — невідома нам зоряна система.

-Вони надіслали запрошення на контакт. У повідомленні також є попередження, але ми ще не повністю зрозуміли його зміст.- продовжував Джек.

Коли Джек завершив свою доповідь, Хелена ще кілька секунд мовчала, обмірковуючи почуте. Її погляд був непроникним, як і завжди, але в очах з’явився проблиск зацікавленості. Нарешті, вона порушила тишу.

-Джеку, це неймовірно ризиковано, — почала вона холодним, але впевненим тоном. — Контакт з іншою цивілізацією може змінити хід історії. Якщо ми правильно зіграємо наші карти, це буде шансом, про який людство навіть не могло мріяти. Але, як ти й сам розумієш, наслідки можуть бути катастрофічними, якщо ми помилимося.

Хелена підвелася зі свого крісла, пройшлася до вікна, з якого відкривався вид на космопорт, і продовжила: 

-Ти добре знаєш, що ми не можемо розголошувати цю інформацію. Якщо правда про цей сигнал стане відомою за межами корпорації, уряди й інші приватні організації кинуться за цим контактом. Вони будуть готові зробити все, щоб здобути технології невідомої цивілізації.

Вона обернулася до Джека і додала: 

-Ти маєш підготувати свою команду, але діяти максимально обережно. Ми не можемо дозволити собі помилок. І якщо є навіть найменша можливість того, що це пастка або спроба маніпулювати нами — ти маєш бути готовим до рішучих дій.

Хелена повернулася до свого столу, даючи зрозуміти, що розмова закінчена. Джек зрозумів, що тиск на нього збільшився, але разом із тим він відчував упевненість у тому, що зможе впоратися з цим викликом.

Джек Конрад повернувся додому пізно вночі, втомлений і виснажений після напруженого дня. Кроки відлунювали по порожньому коридору, поки він знімав своє пальто і повільно крокував до вітальні. Мама вже спала. Сигнал із космосу, розмова з Хеленою, відповідальність, що лежала на його плечах — усе це тиснуло на нього, як важкий тягар.

Він увімкнув м'яке освітлення і сів на диван, намагаючись розслабитися, але думки безупинно крутитися в голові. Кожен крок його розслідування здавався частиною складної головоломки, яка могла або врятувати людство, або втягнути його в небезпеку. Він відчував, як його внутрішні ресурси вичерпуються, але не міг дозволити собі зупинитися.

Джек поглянув на стіл, де лежали записи, фотографії з місць космічних експедицій і роздруківки сигналів, що тепер займали всі його думки. Він розумів, що цей сигнал може стати вирішальним моментом у його житті — і для всього людства. Проте була ще одна думка, яка не давала йому спокою: Дівчина зі сну.

Її обличчя, її голос — усе це поверталося до нього, коли він залишався наодинці зі своїми думками. Вона не снилася йому минулоїночі, але її присутність уже вплинула на його життя. 

Джек закрив очі, намагаючись хоча б на хвилину відволіктися, але майбутні події продовжували розгортатися в його свідомості.

Очі налились свинцем і він поринув у сон.