Платон - Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва)

розмовляти із залицяльниками, і як пояснити, що і молоді, і старі вважають, що не личить юнакові віддаватися закоханому в нього мужеві? Відповідь Павсанія вигадлива і справді хитромудра. Він каже, що атенський закон не дозволяє юнакові віддаватися залицяльникові, якщо юнак робить це негідно, і утримує юнака від ганебних стосунків з негідним мужем. А негідником, — каже Павсаній, — є той розпусний закоханий, що любить більше тіло, ніж душу [183е1-3]. Труднощі, які виникають перед закоханими та їхніми обранцями в зав'язуванні любовних стосунків, спричинені законом, який одних змушує переслідувати, а інших утікати і так випробовує закоханих мірою зусиль, які вони готові прикласти, і часом, який вони готові присвятити, щоб добитися успіху. Такий закон сприяє перемозі тих достойних закоханих, які люблять юнаків за гарну вдачу, а тих, хто любить передусім тіло, прирікає на поразку.

Отож суть промови Павсанія можна підсумувати так: гарно, коли обранець віддається закоханому з огляду на його мудрість і чесноту. Оскільки такий Ерос примушує і закоханого, і його обранця дбати про чесноту, то це Ерос небесний, і він має також політичну вартість, бо завдяки чесноті, яку він породжує в закоханих та їхніх обранцях, він приносить велику вигоду державі та її громадянам [185b7—185с1].

Павсаній намагається оборонити сексуальну насолоду педерастичного Ероса, ушляхетнюючи її через зв'язок із мудрістю та чеснотою. Але його теза — цілком хибна, оскільки він пробує поєднати між собою речі, які насправді поєднати неможливо. Впродовж усього діалогу Платон різними способами спростовує цю хистку тезу. Найвиразнішу ж відповідь Павсанію автор дає у розповіді про епізод кохання між Алківіадом і Сократом, яка вимальовує постать «справжнього закоханого». Йдеться про жест, яким Сократ відповідає на пропозицію Алківіада, готового пропонувати свою фізичну вроду взамін на мудрість та чесноту філософа. Ця відповідь становить однозначне аксіологічне спростування тези Павсанія: «Прагнеш здобути істинну красу замість тієї, що красує зір, хочеш виміняти, як мовимо, золото на мідь» [218е6-8].

Однак вся промова Павсанія заснована саме на спробі «виміняти золото на мідь», і саме в цьому полягає значення його промови як досконалого, символічно представленого «контрвзірця» стосовно того, що, як ми побачимо, є правдивим етично-педагогічним взірцем, згідно з позицією самого автора.

6. Персонаж Еріксімаха та космічний вимір Ероса в його промові [186а1—188е6]

Третій персонаж, що його автор виводить на сцену, — це вчений, відомий лікар Еріксімах, якого, окрім вчення Гіппократа, надихає натуралістична філософія. Як лікар та природознавець, Еріксімах спрямовує промінь сили Ероса з людської площини в царину природи та космосу. Він представляє Ероса як вселенську космічну силу.

Маска лікаря-природознавця дуже важлива в діалозі, як загалом важливою була для античної грецької культури медицина. Розуміння природи та космосу для греків починалося з розуміння живої істоти, її будови та функцій. Дослідники по-різному інтерпретують роль цього персонажа і здебільшого негативно оцінюють його промову, вбачаючи в масці Еріксімаха педантичного науковця, захопленого досягненнями своєї науки. Більшість інтерпретаторів Бенкету вважають, що Еріксімах не додав нічого нового до розуміння природи Ероса порівняно з попередніми промовцями.

Насправді задум Платона, що його він втілює через маску Еріксімаха, складніший, ніж видається на перший погляд. Еріксімах переносить Ероса з антропологічного виміру у вимір вселенський, космічний. «Ерос має дуже велику, а навіть необмежену могутність» [188d5-6]. Цю важливу тезу згодом підхопить Сократ. Однак Сократ поглибить космічний вимір Ероса, привідкривши поряд з фізичною метафізичну площину його сутності.

Еріксімах погоджується з Павсанієм щодо потреби розрізнення Еросів — Ероса прекрасного і Ероса потворного. Однак замість того, щоб поєднувати їх, відповідно, з Афродітою небесною та Афродітою посполитою, він пов'язує з першим, небесним, Музу Уранію, а з другим, посполитим, — Музу Полігимнію, тобто Многоспівну [187d8-4].

Ці два Ероси є активними силами не лише в людині, а й в усіх речах, що існують в природі. Еріксімах зазначає, що його навчила цього медицина. Двоякий Ерос існує не лише в душах людей, а й в багатьох інших речах, він живе також в тілах усіх живих створінь і в тому, що виростає із земного лона, він, сказати б, перебуває в усьому сущому. […] Великий і чудотворний цей бог, і його сила обіймає всілякі діла — людські та божі [186а4-b3].

Щоб відрізнити небесного Ероса від Ероса посполитого, Павсаній виходив з етичних і суспільних критеріїв; Еріксімах натомість зосереджується на критеріях, виснуваних із дослідження природи, починаючи власне з людського тіла та лікарського мистецтва, а отже, з поняття здоров'я і недуги. Ерос, який перебуває у всьому здоровому й прекрасному, — позитивний; натомість Ерос, який перебуває у всьому хворому і потворному, — негативний. Павсаній говорив, що гарно віддаватися людям порядним, і ганебно віддаватися людям негідним; Еріксімах конкретизує, що й для тіл прекрасний Ерос полягає у прихильності до здорових частин тіла, тоді як потворний Ерос віддає перевагу хворим елементам. Справжній цілитель вміє влити Ероса в тіла, поєднуючи ворожі частини тіла і погоджуючи між собою ті елементи, які перебувають у незгоді [186b4-е4].

У тісному зв'язку з медициною Еріксімах згадує гімнастику та рільництво, а відтак переходить до дослідження музики. Як лікарське ремесло вливає в тіла Ерос, який породжує гармонію, узгоджуючи між собою протилежності, аналогічно й музика погоджує протилежні начала — високі та низькі тони — і завдяки Еросові творить гармонію [186b3-с6].

Від живих тіл та звуків Еріксімах переходить до небесних тіл і показує, що і в цій царині обидва Ероси мають визначальний вплив. Пори року, зокрема, теж повні цих Еросів, які урухомлюють протилежні начала — тепле й холодне, сухе й вологе. Небесний Ерос, виступаючи посередником між цими протилежними началами і поєднуючи їх між собою, розумно змішує їх, творить гармонію поміж ними. І у всіх живих істотах — у людях, тваринах і рослинах — мірний Ерос (ὁ κόσμιος Ἔρως) здійснює позитивний вплив і творить гармонію, він є джерелом здоров'я і добробуту. Натомість нестямний Ерос (ὁ μετὰ ὕβρεως Ἔρως) зумовлює бурхливі і непередбачені ефекти, які приносять недуги тваринам і рослинам, викликають пошесті та знищення. Будучи причиною безладу і взаємного насильства між протилежними началами, нестямний Ерос накликає несприятливу погоду, і з ним пов'язані згубні для всього живого наслідки — несвоєчасні заморозки, іній, град, посуха, що вражає злаки. Отож і рух небесних тіл, і пов'язані з цим рухом пори року також перебувають у віданні двох Еросів — нестямного Ероса і