Ольга Кост - Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
« Твої вуста найчарівніші з усіх, що я бачив. Ти підкорила моє серце своєю красою. На останньому фото твої сідниці виглядають дуже апетитно, вони будуть приходити мені у снах.»
Який жах. І хтось ведеться на таке.
Натягую посмішку і постукаю пальцями по стійці.
- Нейт, можеш нам дати апельсинового джему та шоколадку, будь-ласка.
- Звісно, тримай Лізі.
- Олівія, мене так звати.
Сідаючи за стіл, не можу стримати сміху.
- Ти була права. Він такі повідомлення пише, про красу сідниць та свайпає і хлопців також.
- Про що я тобі і казала. Ліві, ти надто добра до людей. Зовсім не вмієш їх читати. Я теж не на всі сто відсотків їх розумію, але не розкусити Нейта. Як ти дожила до сімнадцяти років я не розумію. Я вже боюсь тебе відпускати на побачення з Томом. Він наче непоганий хлопець, особисто я його не знаю, але я попитала про нього.
- Нат, дуже дивно, що ти сама з ним не познайомилась, а тільки довідки навела.
- Я думаю, що не все з тобою так і погано. Роман мені сподобався.
- Ти ж лише раз його побачила, коли він приїздив погостити минулого літа.
- Але хлопець хороший, як ти його підчепила. Я не розумію. Він надто гарячий та сексуальний як для твого друга. Я ніколи не забуду погляд Алекса, коли він перший раз його побачив у вас вдома і дізнався, що він буде жити з вами в одному домі цілий місяць. Чого я його не сфотографувала. І фотік ж був в руках, я ж тоді фотографувала вас по прильоту.
- Не називай так Романа. Я бачила як цей сексуальний хлопець наробив собі в штани і вимазався в цьому. А потім бабуся намагалася його вмити та переодіти, а він такими сльозами ридав, що залишалися чисті канавки на забрудненому обличчі і шмарклі в носі надувалися. Так, Нат. Це найсексуальніше, що я бачила в своєму житті.
Від перекошеного обличчя подруги я бризкаю сміхом.
- Не потрібно будо ще раз нагадувати про це, ти псуєш враження про нього. Той випадок був, коли вам було по чотири роки. Ти не можеш це пам’ятати.
- А я пам’ятаю і дуже живо. І кожен раз як його хтось називає сексуальним ця картина постає перед моїми очима.
- Але Алексу ти про це не розказала і просила Макса теж не розповідати..
- Навіщо ганьбити Романа. Він мій друг дитинства. Я і так його дуже рідко бачу. Образиться і перестане приїздити до мене.
Додому я повертаюсь в гарному настрої. Будую план, що я повинна зробити за сьогодні. Спочатку поскладаю свої речі.
Ми багата сім’я. У батька своя будівельна фірма. Грошей вистачає можна сказати на розкішне життя. У кожного своя машина, на своїй ніяк не можу навчитися їздити, хоча вже права якимось чудом я отримала. Машину я обирала сама, вона виявилася на механічній коробці. А з нею я не дуже товаришую. В нас великий будинок, є домробітниця. Проте свої речі люблю складати сама. Це для мене свого роду медитація. В гардеробній мене вже чекає кошик з свіжовипраними речами. Починаю розбирати речі на купки. Перша купка – це футболки, друга – светри, третя - штани, четверта – білизна. Потім кожну купку я прасую і розкладаю по місцях. Такий в мене ритуал. Під час якого я впадаю в так званий транс, де думки неконтрольовано замінюють одна одну, і за потрібну я можу зачепитися. Я починаю перекладати речі, коли мені треба вирішити якесь питання або щось нове придумати.
Сьогодні мені потрібно вирішити чи йти на побачення з Томом.
Том класичний гравець футбольної команди, мідне волосся, голубі очі, звичайні губи. Красиве обличчя, в нього добра відкрита посмішка. Не розумію чого він запросив мене на побачення. У школі я не виділяюсь, не фарбуюсь яскраво, тільки туш і блиск для губ, волосся завжди перев’язую стрічкою. Від резинок псується волосся. Це все моє життя намагається донести до мене моя мати.
З мамою я не дуже близька, після смерті бабусі ми віддалились одна від одної. Хоча менше любити я її не стала. Мама постійно пропадає на роботі, вона юрист на татовій фірмі. Приїжджають завжди пізно і виїжджають раніше нас з братом. На вільних від відряджень вихідних мама відводить на нас з братом по годині вільного часу. Вистачає на розмову про наші справи в школі та коледжі. У інший вільний час мама зустрічається з подругами або ходить по магазинах, відвідує світські зустрічі, вона і мене з собою брала. Але мене вистачило не на довго, я ще не в змозі витримувати такі порції лицемірства.
З татом відносини абсолютно інші, весь вільний час він присвячує нам з братом, влаштовує домашнє барбекю, на них іноді була присутня навіть матір. Але їх ніколи не пропускає наша домробітниця - Марта, вона мені нагадує мою бабусю. Може тому мама її і найняла. З татом ми часто виїжджаємо в місто. Не на світські зустрічі чи пройтись по модним бутикам, а сходити всі разом в кіно, боулінг, поїсти піци чи відвідати якийсь ярмарок.
З братом ми близькі, він моя стіна та опора. Йому можу розповісти все що мене турбує, він завжди вислухає і допоможе. Одна тема в нас табу – це дівчата та хлопці. Ми не влізаємо з порадами в особисте життя один одного. Саме тому на всі вмовляння Наталі підстроїти їм побачення я не ведусь. Та й напевно що брат ще не готовий до серйозних відносин. Як він мені казав: « Я вільний в своїй самотності, моєму польоту немає меж». Звісно, якісь незначні інтрижки в нього є, Макс все-таки молодий вродливий хлопець.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост», після закриття браузера.