Анні Ксандр - Доля зовсім близько, Анні Ксандр

Зітхнувши, Ян кивнув і все ж опустився на стілець.

— Гаразд. Скуштую.

Марія задоволено всміхнулася і заметушилася покласти на тарілку шмат пирога з куркою та гарбузом.

— Обов’язково чекатиму на твій вердикт! — з усмішкою сказала і сіла навпроти.

— Я літературний критик, а не ресторанний… — і поставив шматочок пирога до рота й завмер, дивлячись на тітку. Повільно прожував, посмакував і здивовано смикнув бровами. — Ну… Що я можу сказати — відмінно!

Жінка запишалася, немов щойно отримала найбільшу оцінку з усіх можливих. Заразом і пригадала його дитинство, коли хлопчиськом прискіпувався ледь не до всього, що здавалося йому не таким, як мало б бути. Занадто ідеального світу він хотів навколо себе. Хоча з плином життя Ян зрозумів, що не все ставалося саме так, як нам того хотілося.