Олівія Дейлі - Попелюшка для Дракона — Мільярдера , Олівія Дейлі

Як би я не злилась на Едуарда та все ж робота мені справді не завадить. Тож поклавши качалку на стільницю, я почала прибирати безлад який створив дракон. 

Та прибравши майже половину я зупинилась. Чому я повинна все прибирати, якщо безлад по суті створив він. 

Тож взявши качалку в руки, не довго вона встигла пролежати без діла. Я пішла на пошуки дракона. Теж мені, сам створив гармидер, а я прибирай? Е ні, так не піде. 

У домі його не було, тож я пішла на вулицю та одразу ж помітила довгий хвіст який не поміщався у будці охорони. 

Тихенько мов мишка я підійшла до будки та стала слухати про що ж вони розмовляють. 

— Я дракон з мільярдами на рахунку, а вона мене качалкою – зле промовляв дракон. 

— Я одразу ж зрозумів що вона того. О 6 ранку прийшла, може я сплю – ображено відповідав крокодил. 

— Ну нічого ми їй помстимось. Ти зі мною? – рішуче запитав Едік. 

— Ні. Якщо вона вас качалкою, то боюсь яка доля буде чекати на мене. Я на роботі, а на роботі у мене важливі справи – розважливо говорив крокодил, боягуз. 

— Яка робота? Дивитися Спіймати Кайдаша? Дивись Миколо, розберуся з нею. Ти у мене також заспіваєш, ой як заспіваєш – грізно промовив дракон та почав вилазити з будки. 

Обернувшись він ледь не закричав від радості що мене побачив. Надіюсь від радості, а то я не така й жахлива, щоб мене лякатись. 

— Едічка, ти там дещо забув зробити – крутячи качалку в руках говорю, на моєму обличчі з'являється задоволена усмішка.

— Поїсти хіба що. Якщо ти приготувала сніданок та вибачення, можливо й пробачу на перший раз – гордо відповів дракон. 

— Спочатку ти все гарненько прибери – кажу та бачу як на морді змінюються емоції. 

— Я дракон з мільярдами не буду прибирати, а тим більше слухати якусь дівку – о це ти даремно дракончику. 

За секунду качалка прилетіла поміж вуха.

— Та я... – не встигає договорити як я повторюю урок, схоже у мене трошки важкий учень та нічого не таких виховувала. 

— На кухню прибирати – кажу та качалкою показую на будинок. 

— Не буду – склавши лапи ображено відповідає. 

— А качалкою? – запитую 

— Не посмієш – наївний. Менше ніж за секунду качалка знову прилетіла поміж вуха, від чого дракон почав терти місце удару. 

— На кухню – серйозніше промовляю, хто з нас головний? Невже він подумав що зможе керувати жінкою. Точно наївний.