Олівія Дейлі - Попелюшка для Дракона — Мільярдера , Олівія Дейлі

Батько примудрився програти бажання найвередливішому драконів нашого містечка. І його бажанням було, щоб я стала його попелюшкою на декілька місяців. Та він ще не знає що на нього чекає. Якщо за цей період, моя качалка не зробить з нього нормального дракона то ім'я моє не Марічка. Написано для флешмобу Лариси Бондарчук ❤️

Розділ 1 ❤️

 

— Я просто повірити не можу – голосно кажу та підіймаю руки в гору.

Це виходить за межі мого розуму.

— Марічко це ж всього на кілька тижнів, або місяців – намагається виправдатися батько.

Я кидаю на нього злий погляд, легко йому говорити, не ж йому потрібно стати попелюшкою для дракона. Про його впертий характер по містечку ходять легенди, ніхто на роботі не затримується навіть на декілька днів.

— Як так вийшло? Як? – все ще не можу повірити, що мій батько якось зміг зустрітися з драконом.

Для нього люди у яких не має навіть декілька мільйонів нічого не значать, а у нас навіть декілька тисяч не має.

Батько червоніє та витирає своє обличчя серветкою, схоже він також переживає.

— Я ненавмисно. Тобто, я не хотів. Так вийшло донечко. Ми грали в карти і я програв бажання – промовляє батько та відходить на крок назад.

Усередині мене все закипає, я правильно почула? Він посмів не послухатись мене? Беру свою улюблену качалку в руки, до речі з нею також можна не погано розкочувати тісто, та у нас вона має своє першочергове призначення. Батько блідне коли я беру її в руки, адже знає вона вже третя за місяць, яку я на ньому зломлю за його приколи.

— Доню, донечко. Марійко за ради всього святого послухай. Він заплатить тобі – кричить ховаючись у комірчину.

— Заплатить? – зупиняюсь, робота мені справді потрібна.

— Так, так Марійко. Непогано так заплатить, я ж не встиг договори. Сховай качалку, будь ласка

— Пощастило тобі – кажу та кладу качалку на місце.

Ставлю чайник та готуюсь заварювати чай, що ж батька перевиховала, тож думаю з драконом я впораюсь. Декілька разів качалкою отримає поміж вуха та зрозуміє як потрібно правильно поводитись.

— Я не встиг ще сказати. Ти повинна з ранку о 6:00 бути в нього, а ще він любить сирнички на сніданок – виходячи з комірчини промовляє батько.

— А я люблю снідати кальмарами, але щось не завжди виходить. Що приготую те й поїсть – кажу та переводжу погляд на батька.

— Як скажеш Марійко. Я також подумав які сирники зранку – відповідає й сідає на краєчок стола, перебираючи у руках серветку.

Що ж до скорої зустрічі дракончику.

 

Як вам початок нашої історії? 

Надіюсь вона вам сподобається ❤️ 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍