Містер Фас - Його святість Кафі, Містер Фас

Схожа ніч колись була з Полі… тоді у неї була гарячка. Гірка насолода, Полі майже нічого не розуміла.

А з Кафі… з Кафі теж гірка… але дуже солодка.

Цікаво, як там Полі, по той бік.

Напишу лист Урсулі.

Ще би знайти на чому і чим.

***

        - Сьогодні знову похмуро. – Підійшла до нас принцеса. Вітер хаотично тріпав кучеряве волосся друга. Стоїмо на палубі. Повільно пропливав краєвид берегів річки, хвойних лісів.

Відправились менше години тому.

– Розумію погоду. – нахилила голову.. – З цієї землі їде святий, ще й принцеса цих земель. – голос перебивав вітер.

- Це просто земля, для неї немає країн, імперій, республік. Людей правління. – вдихнув свіже прохолодне повітря, ніс червоний. Смішний.

        З нами відправились зо два десятки людей.

- І то правда. – не стала сперечатись.

        В обличчя б’є вітер. Все далі і далі від місця яке я називав домом. Цікаво що роблять хлопчаки, які завжди коло готелю? Чи підросли. Чи сміються діти неподалік фонтану? Навпроти готелю той старий чоловік продає газети, можливо вийшов на пенсію? Якщо ні, то що в цих газетах пишуть…  хочу знову побувати на святі Кілка через два роки.

Хто буде кидати золоту квітку в море?

        Надіюсь Христя, тобто Лілібет зараз має закоханий настрій.

        Над небом пролетіла зграя птахів, не зміг розгледіти лелек чи качок, а можливо взагалі щось третє. Мало знаю птахів.