Андрій Анатолійович Кокотюха - Шлюбні ігрища жаб, Андрій Анатолійович Кокотюха
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Третя кварта.
— Ти вже передумав убивати її?
— Це було б найпростіше, — буркнув Максим.
— А ти шукав причину її появи!
— Але чому саме я? Все розумію, крім цього…
— Ми, — м’яко поправила його Алла, — будемо викручуватися вдвох.
Звичайно, Максим Смаль — не ідеал чоловіка. Алла позбавлена дешевого романтизму — він не казковий принц, є багато інших. Але вона прив’язалася до нього, він був цікавим для неї, крім того, пристойно заробляв, перед ним були непогані перспективи, як людина він теж її влаштовував, і, врешті-решт, їй хотілося одружитися з ним, бо покинути його зараз — це непорядно, хоча вона б якось пережила муки совісті, але знову витрачати рік на пошуки нареченого їй не хотілося: не дівчинка, слава богу, кожній жінці хочеться спокійного сімейного життя, будь з ким, аби — спокійного…
— Скільки грошей їй треба, аби вона відчепилася? — похмуро спитав Максим.
Алла назвала суму. Максим спересердя матюкнувся.
— Навіть якби вона назвала меншу суму, в нас все одно немає грошей напередодні весілля. Борги є, і такі, що робити нові просто непристойно, — приречено сказала Алла.
— Виходить, що заплатити їй ми не можемо і відкараскатися від неї ми теж не можемо, — з сумом констатував Макс.
І раптом подав голос телефон.
7
Місце зустрічі вона не змінила — Володимирська гірка. Сонце, не прикрите навіть натяком на хмари, стояло в зеніті, і невідомо, де задушніше — під відкритими сонячними променями чи в сухому затінку лип.
— Як тебе розуміти? — спитав Максим.
— По-моєму, більш недвозначної ситуації не існує, — хижо посміхнулася Тома.
— Ти не вагітна. Є таке слово «блеф». Ти просто хочеш помститися.
— Доведи, — просто сказала вона. — Якщо експертиза підтвердить твоє батьківство…
— Ніякого батьківства! Ти брешеш!
— А раптом ні? Уяви собі: шлюб зареєстрований, я подаю на розлучення і аліменти, а у твоєї майбутньої дружини є консервативні батьки…
— Вони не консервативні!
— Дивлячись в якій ситуації, коханий мій. Я тобі зіпсую все життя, можеш бути спокійний. Але твоє щастя, що дитина, тим більше від тебе, мені зараз не потрібна. — Вона припалила сигарету. — Це не означає, що я взагалі не хочу дітей. Колись я зустріну пристойну людину, і я не хочу на той час бути калікою. Сучасна медицина і гроші мені в цьому допоможуть.
Максим відсьорбнув теплого пива з імпортної пляшки.
— Грошей немає, ти повинна це розуміти.
— Тоді мені доведеться народжувати. Більше ніде я грошей не проситиму, мені приємно одержати їх саме від тебе, тому на тебе чекають неприємності.
— А якщо, — Макс проковтнув разом з рештками пива важкий клубок у горлі, — я стану на коліна і вибачусь перед тобою?
— Після того, як виставив мене круглою ідіоткою? А чи зможеш ти потім сповідатися Аллочці? І чи вибачить вона тобі те, що раптом сама виявилася ідіоткою? Чесне слово, легше заплатити.
Без сумніву, вона отримувала масу задоволення від своїх слів.
— І потім невже від твоїх вибачень ембріон сам розсмокчеться? Ні, хлопче, торгуватися ми не будемо. Не питай, де я зупинилася: все одно не скажу. Подзвоню післязавтра. Якщо будеш волинку тягнути — побалакаю з твоїми тестем і тещею. Не радій даремно, телефончик я маю.
Вона підвелася і ходою переможця рушила геть.
— Сука, — процідив їй у спину крізь зуби Максим, навіть пляшкою замахнувся, щоби жбурнути в неї, але де не нагодився сивий дідок з брудною дерматиновою сумкою, простягнув до порожньої пляшки руку, зазирнув в очі благально…
Разом з пляшкою Максим тицьнув йому першу-ліпшу купюру, яку видобув з гаманця. Кажуть, якщо подати жебракові, пощастить найближчим часом.
8
Гроші дістала Алла. Максима не цікавило, де і як. Його цілком задовольнило те, що він написав розписку. Того вечора вони майже не розмовляли.
Тома подзвонила, як і обіцяла, призначила зустріч, не рахуючи, запхнула конверт у сумочку, мовчки розвернулася і пішла геть.
Коли він увечері повернувся додому, на нього чекала розкішна вечеря, Алла поцупила з весільних запасів пляшку шампанського і, розуміючи стан Максима, відкоркувала пляшку горілки.
Рано-вранці телефонний дзвінок силоміць витягнув обох з обіймів сну. Трубку зняв Максим.
— Доброго ранку, — привіталась трубка Тамариним голосом. — Я не спала всю ніч, думала… Тільки не перебивай, гаразд?
При всьому бажанні Макс не зміг би її перебити: напівсонний, він не зрозумів толком, про що йдеться, і сухість у горлі заважала говорити. Він тільки гугукнув щось незрозуміле. Та Алла якимось, тільки жінкам притаманним, відчуттям зрозуміла, хто дзвонить, відчула недобре, піднялася на лікті — сну як не було.
— Розумієш, — Тамара говорила повільно, щоб на тому кінці дроту можна було якомога краще зрозуміти суть сказаного, — природа все ж таки бере своє… Я не вірила, чесне слово, але закони… Одним словом, я не можу… Думала, буде легше, але тепер зрозуміла — не можу. Я вирішила зберегти дитину.
— Поздоровляю, — вичавив з себе Максим.
— Не поспішай з вітаннями: мені потрібні гроші. Майбутній матері необхідне нормальне харчування, вітаміни і таке інше… І потім, це все ж таки твоя дитина… Три тисячі доларів. Одразу або частинами — головне, щоб я отримала від тебе цю суму. Більше після того в твоєму житті я не з’явлюся.
— Ти ненормальна!
— Яка є! — тепер її голос був жорстким, у ньому дзвенів метал. — Три тисячі доларів, зрозумів? Інакше я уб’ю немовля і підкину трупик тобі під двері!
Максима раптом занудило. Спазм стиснув шлунок, він впустив трубку і перехилився з ліжка. Але далі спазму справа не пішла — він ще нічого не їв, шлунок був порожній.
Трубку схопила Алла.
— Ти даси нам спокій чи ні?
— Йому там що, погано стало? Мені було гірше, набагато гірше! Я повторюю спеціально для вас, мадам: дитину я зберігаю, мені потрібно три тисячі баксів, інакше я підкину вам мертве немовля.
— Ти… ти розумієш…
— Розумію. А ти ще не все зрозуміла — я не на таке ще здатна! Те, що ви вже заплатили, буде моральною компенсацією. А
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлюбні ігрища жаб, Андрій Анатолійович Кокотюха», після закриття браузера.
