Андрій Анатолійович Кокотюха - Шлюбні ігрища жаб, Андрій Анатолійович Кокотюха
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Як це все розуміти? — спитала Тамара.
— Як хочеш! Можеш вважати, що я пожартував, — зухвало заявив Максим.
— Так не жартують…
— У мене справді було два паспорти. Якось я загубив документи, паспорт мені відновили: тоді було з цим простіше. А потім документи знайшлися, випадково. Ну я й вирішив нікому про це не казати.
— І ти навмисне вичікував такого моменту, щоб пустити зайвий паспорт у діло?
— Не роби з себе велике цабе! Ти, до речі, сама запропонувала одружитися. От я й вирішив принагідно випробувати свої можливості… Як бачиш, все вийшло непогано. Паспорт я спалив: він все одно негодний. Знайома в загсі — не свідок: вона могла по знайомству тобі туди й парочку дітей вписати і видати заодно довідку про смерть. Юля й Пако дивляться десь на кориду, — ти їх не знайдеш, а більше свідків немає. — Він був дуже задоволений собою.
— Навіщо ти зробив з мене ідіотку, Максику?
Алеєю крокували патрульні. Друзі Бахуса занепокоїлися, але міліції було явно не до них — місяць тільки почався, — нехай відпочивають, та й спека — возися ще з ними…
— Ти хочеш, щоб я теоретично обґрунтував свій жарт?
— Я не вважаю це жартом. Так не жартують.
— Гаразд, я виведу тобі теорію, якщо тобі від цього стане легше. Вважай, що я поставив тебе на місце з твоїми феміністичними замашками, які давно мене дратували. Чоловіки — бидло, вони нас, жінок, не варті, ми вище, розумніше, інтелектуальніше, жінка повинна бути вільною… невідомо від чого… Або нехай це нагадає тобі твої безглузді вибрики. Пам’ятаєш, коли Вова Буряк не захотів з тобою танцювати, ти розказала подругам, що він — імпотент?
— Не так все було! Я сказала: можливо, він неповноцінний чоловік… Я висловила припущення… Я була ображена…
— Боже мій! Супержінку образили!
— Ти, я бачу, не хочеш говорити зі мною серйозно.
— Я й сприймати тебе серйозно не хочу! Не треба тут розігрувати жертву, ніякої трагедії не сталося.
Один з найближчих до них пияків поцікавився, котра година. Потім попросив цигарку. Коли Максим витяг з кишені пачку, довелося розкошелитися на всю компанію. Він скривився: не любив стріляти цигарки випадковим людям.
— Розмова закінчена? — тихо запитала Тома.
— Для мене — так. Ти розумна жінка, і ти повинна погодитися з моїми доводами — ти нічого тут не доведеш.
— Я й не збираюся, — відрубала вона, рвучко піднялася і зацокала каблуками вгору по бруківці.
— Добра штучка, — озвався пияк з сусідньої лавочки.
— Заткнися, — різко відповів йому Максим.
— Не можна грубити старшим, — язик у пияка трошки заплітався.
Гарикатися з ним Максим вважав нижче своєї гідності.
6
Максим навіть сам собі не міг пояснити, що підштовхнуло його обдурити Тамару Шиян таким чином. Звичайно, причин можна знайти сотні, кілька з них він таки виклав їй під час зустрічі, але він не вірив власним словам.
Шукаючи обгрунтування, він більше схилявся до варіанту «жарт». Так, не зовсім, можливо, вдалий — але жарт, більше нічого він на увазі не мав! Він готовий був запропонувати таку версію Аллі, та вона принципово не поверталася до цієї події, а сам він не наважувався порушувати розмову першим. У стосунках між ними нічого не змінилося, Максим був задоволений тим, що Томка проковтнула поразку і дала їм спокій, і у такому стані він перебував три доби після розмови на Володимирській гірці.
Подзвонила вона вранці четвертого дня. Розрахувала, що його не буде вдома і трубку зніме Алла.
Алла негайно передзвонила йому на роботу.
— Відпросися і приїжджай, — сказала вона, голос був якщо не переляканий, то розгублений — це точно. — Все одно, почувши всі новини, працювати тобі буде важко, так що придумай що хочеш — голова, живіт, серце, пожежа, квартиру обікрали, хтось з родичів при смерті…
Алла справді була розгубленою. Її важко вибити з сідла: міцні як для представниці слабкої статі нерви, але, побачивши її бліде обличчя, Максим зрозумів — сталося щось несподіване. І одразу чомусь зв’язав це з Тамарою Шиян.
— Чому такий аврал?
— Сядь, а то впадеш, — голос її звучав рівно, був абсолютно позбавлений емоційності.
— Не впаду, буду триматися, — він міцно стиснув обома руками її за плечі. — Що?
— Дзвонила ця… Твоя…
— Не моя!
— Хай так… Головне, ти розумієш, про кого йдеться… Вона каже, що вагітна. І що майбутній батько — ти.
Грім серед ясного неба.
— Ти повірила їй?
— Так може бути? — Алла підняла на нього очі. — Тільки чесно, себе ж обдурюєш.
— Як довго це в неї?
— Каже, третій тиждень. Можеш не думати, я рахувала: місяць тому ти поїхав у те місто в перше відрядження.
Теоретично це можливо. Тоді вони справді зустрілися випадково, згадали старі часи… Він тоді приїздив усього на три доби, але скільки там того діла…
— Можеш не відповідати — на обличчі все написано.
— Я в неї навряд чи був один на той час, — виправдання кострубате.
Дивно, але Алла легко погодилася з ним.
— Мені все зрозуміло, Максимку. Все на місцях. Знайома тітонька в загсі оформляє штампик, і шлюб зареєстровано. Твої документи вона знає — не підкопаєшся. Хитро, дуже хитро… Або одружуйся — твій паспорт їй обробити не проблема, або, шановний батьку, плати аліменти! Якщо ти, загнаний у куток, одружишся з нею, вона зможе перебратися до столиці, але навряд: ти ж тут поки що бездомний. Тому брати з тобою шлюб їй немає рації. Таким чином, вона хоче витягти з тебе гроші. Про це, до речі, вона натякала по телефону.
— Про що?
— Дитини вона не хоче. Буде робити аборт. Якісний, без шкідливих наслідків. Це коштує великих грошей. Аборт і моральні збитки покриваєш ти!
— Я її вб’ю! — Максим закричав так, що Алла відсахнулася від нього.
— Не верещи! Візьми себе в руки.
— Медицина доведе, від кого дитина!
— Ти сам певен, що не від тебе?
Це була перша кварта холодної води на його голову.
— Припустимо, ти вирішив відкараскатися від неї офіційно і тягнеш її до суду. Вона розповідає там ту ж саму історію, судді в нас переважно жінки, до того ж немолоді жінки, упереджено ставляться вони до звичаїв сучасної молоді, особливо юнаків, які нашкодять і тікають у кущі. Закон уже на її боці. Згоден?
Друга кварта холодної води.
— Я на тебе, між іншим, не серджуся. Хоча маю повне право. Всі ми не без гріха. Можливо, вона справді залетіла з іншим кавалером. Вона якось натякала, що її
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлюбні ігрища жаб, Андрій Анатолійович Кокотюха», після закриття браузера.
