Лоран Біне - HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх, Лоран Біне

співпраці з нашими земляками, що лишилися на батьківщині. Кажучи «без співпраці», я маю на увазі, що, доки завдання не виконано, вам слід сподіватися тільки на себе. Опісля вам нададуть усю необхідну допомогу. Коли і як діяти, вам доведеться визначати самим. Вас десантують у максимально зручному для цього місці та спорядять усім, що ми маємо змогу вам запропонувати. Наскільки нам відоме становище в країні, ви можете покладатися на своїх краян, якщо вам доведеться звернутися до них у якійсь потребі. Однак вам, зі свого боку, належить діяти обачно й розважливо. Мені не потрібно повторювати, що ваша місія має величезне історичне значення і що ризик дуже великий. Успіх операції залежить від умов, які ви створите своїми вміннями. Ми ще про це поговоримо, коли ви повернетеся зі спеціальних тренувань, які чекають на вас, але, як я вже сказав, завдання перед вами непросте. Тому вам треба обміркувати його зі щирим і відданим серцем. Якщо маєте якісь сумніви стосовно почутого, кажіть просто зараз.

Ґабчик і Свобода не мають жодних сумнівів. І якщо найвище командування досі, можливо, вагається у виборі цілі, що випливає зі слів Моравця, то десантники вже знають, до кого схиляються їхні серця. Празький Кат, Різник, Білява Бестія — ось хто має заплатити за все.

128

— Погані новини, — звертається до Ґабчика капітан Шустр. Після невдалого тренувального стрибка з парашутом чех Свобода, другий учасник операції «Антропоїд», зазнав травми і тепер страждає на постійні напади мігрені. Свободу відправили до Лондона, де його оглянув лікар. Ґабчик мусить завершувати вишкіл сам, але він знає, що операцію «Антропоїд» відкладено. Його напарник полетіти не зможе.

— Чи немає у вас на прикметі когось із наших людей, хто міг би замінити Свободу? — запитує капітан.

— Так, пане капітане, — відказує Ґабчик. — Є один.

Ян Кубіш дістав змогу вийти на велику сцену Історії.

129

Тут я опублікую портрети моїх двох героїв, не приховуючи й не вигадуючи нічого, оскільки це лише переклад оцінних висновків англійських інструкторів.

ЙОЗЕФ ҐАБЧИК:

Кмітливий і дисциплінований солдат.

Не має таких інтелектуальних здібностей, як декотрі інші солдати. Повільно засвоює нові знання.

Цілковито надійний, виявляє багато ентузіазму, щедро наділений здоровим глуздом.

Упевнено почуває себе в практичній діяльності, але втрачає впевненість, коли йдеться про інтелектуальну роботу. Добрий ватажок, коли має захищений тил. Виконує наказ до найдрібніших деталей. Напрочуд добре знається на передаванні сигналів.

Також володіє технічними знаннями, які можуть виявитися корисними (працював на заводі, де мав справу з токсичними газами).

Фізична готовність: дуже добре.

Орієнтування на місцевості: добре.

Рукопашний бій: дуже добре.

Вправність зі зброєю: добре.

Вибухівка: добре (86 %).

Зв’язок: дуже добре (12 слів на хвилину азбукою Морзе).

Лідерство: дуже добре.

Читання й креслення карти: задовільно (68 %).

Транспорт:

велосипед — так,

мотоцикл — ні,

автомобіль — так.

ЯН КУБІШ:

Добрий солдат, надійний, спокійний.

Фізична готовність: дуже добре.

Орієнтування на місцевості: добре.

Рукопашний бій: дуже добре.

Вправність зі зброєю: добре.

Вибухівка: добре (90 %; але повільний у виконанні й засвоєнні інструкцій).

Зв’язок: добре.

Лідерство: добре.

Читання й креслення карти: дуже добре (95 %).

Транспорт: велосипед, мотоцикл, автомобіль.

Коли я натрапив на ці особисті справи в празькому Музеї армії, я радів, як мала дитина. Лише Наташа, що бачила, як я гарячково переписую дорогоцінні карточки, могла б розповісти, як я нетямився з радощів.

Ця інформація дає змогу вже тепер окреслити різницю у вдачі й поведінці двох друзів: Ґабчик, малий на зріст, енергійний і жвавий, а високий Кубіш — добродушний і задумливий. Усі свідчення, які мені вдалося зібрати, це підтверджують. Звідси й таке розподілення обов’язків: Ґабчик відповідав за ручний кулемет, Кубіш — за вибухівку.

Поряд із цим, те, що я знаю про Ґабчика, схиляє мене до думки, що англійський офіцер, який писав йому характеристику, ганебним чином недооцінив розумові здібності словака. До того ж це моє враження підтверджується словами Ґабчикового начальника, полковника Моравця, який пише у своїх спогадах таке: «Під час навчання він виявив кмітливість, обдарованість і здатність усміхатися навіть у найтяжчих ситуаціях. Він був відвертий, щирий, підприємливий та ініціативний. A natural born leader[35]. Він подолав усі труднощі вишколу без жодних нарікань і з чудовими результатами».

Що ж до Кубіша, то Моравець підтверджує, що той був «повільний рухами, але терплячий і наполегливий. Інструктори відзначали його меткий розум. Кубіш був дуже дисциплінований, стриманий і надійний, а також дуже спокійний, обережний і серйозний — цілковита протилежність веселому екстравертові Ґабчику».

Цю книгу, «Майстер шпигунства» (Master of Spies), що дісталася мені завдяки скороченню фондів однієї іллінойської бібліотеки, я бережу як зіницю ока. Її авторові, полковнику Моравцю, було про що розповісти. Якби на те моя воля, я переписав би його книжку повністю. Часом я почуваюся, наче персонаж Борхеса, але все ж таки я не персонаж.

130

— Якщо вам пощастить не загинути під час замаху, у вас буде дві можливості: намагатися вижити всередині країни або спробувати перетнути кордон і повернутися на базу в Англії. Зважаючи на те, як відреагують німці на вбивство — що неважко передбачити, — можливості ці вкрай сумнівні. Буду з вами цілковито чесним: найімовірніше, вас уб’ють на місці замаху.

Моравець приймає їх окремо, щоб сказати кожному одні й ті самі слова. Ґабчик і Кубіш відповідають, не виявляючи жодного хвилювання.

Ґабчик каже, що місія для нього — це військова операція, а ризик бути вбитим — це частина його роботи.

Кубіш дякує полковникові за те, що той вибрав його для такої відповідальної місії.

Обидвоє заявляють, що воліють радше померти, ніж потрапити до рук ґестапо.

131

Ви чех або словак. Вам не подобається, коли вам вказують, що робити і коли людям заподіюють зло, і саме тому ви вирішуєте покинути свою країну, щоб за кордоном приєднатися до земляків, які борються із загарбником. Ви їдете на північ або на південь через Польщу або через Балкани і, долаючи численні труднощі, дістаєтеся морем до Франції.

Коли ви нарешті опиняєтеся там, труднощі тільки посилюються. Франція вас зобов’язує вступити до Іноземного легіону й відправляє до Алжиру чи Тунісу. Але зрештою ви таки приєднуєтеся до Чехословацької дивізії, яку формують у місті, де утримуються біженці з Іспанії, і вирушаєте воювати пліч-о-пліч із французами, коли й на них нападає нацистський нелюд. Ви мужньо воюєте, відходите, зазнаєте поразок, прикриваєте відступи, яким немає кінця-краю, а в небі без угаву гудуть літаки. Ви берете участь у цій тривалій агонії, розгромній