Джулія Рейвен - Блогерка для бандита, Джулія Рейвен

Розділ 10.2.

Здається, межу між можна і ні в якому разі не можна перетинати, ми з Дімою перестрибнули, не замислюючись. Просто зіскочили з урвища у незвіданість, нехтуючи всіма правилами безпеки. Адже що буде далі, ніхто з нас не знав, цілковито насолоджуючись моментом. І зупинитися було вище наших сил, тому що це було так... кайфово! Невимовно! Поцілунок, від якого кров перетворилася на киплячу лаву і нестерпно швидко розтікалася по венах. Поцілунок, який перекреслив всі образи і претензії одним махом.

Наше минуле залишилося десь далеко, і голос совісті, котрий благав зупинити це божевілля, звучав не голосніше писку комара.

Під грубими наполегливими пестощами Діми я плавилася, танула, перетворюючись на цілковиту ерогенну зону. Більше не звертаючи уваги на свій поріз, колишній нетерпляче притиснув мене до вологої стіни і завів мої руки над головою. Несильно стиснув зап'ястя, від чого з моїх грудей мимоволі вирвався глухий стогін. Моя свідомість плавилася, як віск свічки. Кожною клітинкою свого єства я тріпотіла від обпалюючого жару його тіла. Давно мені так добре не було. Або три роки без сексу так дають про себе знати?

— Диме, до тебе гості… — раптово крізь звук води долинув голос Міші, перериваючи наш пристрасний поцілунок. Та хай йому грець, він то що тут забув?

Я злякано скрикнула, намагаючись прикритися. Діма рвучко потягнув мене за спину, від чого мої нутрощі зкрутило від крутості його вчинку. Йому не байдуже, що мене побачать напівголою. Він за мене хвилюється.

— Овва, вибачте. Раптом що, я нічого не бачив, — хлопець позадкував до дверей, демонстративно прикриваючи очі долонею. — Але там...

— Мішо, тебе блд стукати не вчили? — сердито гаркнув Діма, вимикаючи воду. Він різко потягнувся за рушником і мовчки вручив його мені. Я похапцем загорнулася в махрову тканину і від ніяковості боялася навіть зробити гучний вдих, щоб не привернути до себе без того зайвої уваги. Колишній залишив мене наодинці в кабінці і підійшов ближче до Міші, залишаючи за собою мокрі сліди.

— Я стукав, але там Цеглина… — нерішуче почав хлопець, мабуть, йому й самому було ніяково заскочити нас в такій пікантній ситуації.

— Що Цеглина? — колишньому вривався терпець від зволікання помічника. — Хутчіше, Мішо, народжуй.

— А Цеглина хотів перевірити, як у вас справи, — у дверях виринула задоволена пика Зайчика. О Господи, і він тут. Я злякано зіщулилася під його поглядом і відвела очі на водяний наліт на душовій плитці. — І як я бачу, в вас тут весело.

— Цеглино, давай без глузувань. Якого біса ти приперся посеред ночі? — холодно поцікавився Діма, склавши руки на грудях.

Колишній так незворушно тримався, ніби все, що відбувалося, було для нього в межах норми. Чи вони звикли без попередження вдиратися одне до одного у гості?

— Хвилювався, Диме, за тебе... — пояснив Зайчик, а язик в нього заплітався. Він ще й п'яний? — А раптом ти вирішив зробити з мене дурня і прикрити випадкову шмару? Мені треба було на власні очі переконатися, що це не так.

— Переконався? — голос Діми навіть не здригнувся, хоча я вже хіба не посивіла від страху. — Тепер прошу на вихід. Ми хочемо спати.

— Знаєш, що я думаю… — Цеглина зобразив сильну замисленість на обличчі і, скориставшись виниклою паузою, зі спритністю гепарда проскочив біля Діми. За частку секунди він опинився біля мене, і моя душа разів зо п'ять покинула тіло від страху. І не дарма. Цеглина схопив мене за волосся і витягнув з душової, як кішку, що напаскудила, а я тільки й встигла зашипіти від болю. Це його фірмовий жест чи що? Вже вдруге так робить.

— Цеглино, відпусти її, — крижаним тоном наказав колишній. — Інакше я за себе не ручуся.

— А я думаю, що ніяка вона тобі не наречена, — ігноруючи погрози Діми, Цеглина провів носом по моїй щоці і шумно видихнув. Від нього огидно несло дорогим алкоголем і м'ятною жуйкою, від чого голодний шлунок звело спазмом. — Звичайна шмара, котра тобі сподобалася, — спокійно підсумував він. — Так сподобалася, що ти вирішив пожертвувати нашою дружбою, аби лише прикрити її дупу? Адже так? Ну зізнайся, друже.

— Ні, не так, — коротко відказав Діма.

І це його аргументи? Пролунало якось не надто переконливо. Я б не повірила. А п'яний Цеглина тим паче. Замість того, щоб послабити хватку на волоссі, вільною рукою він міцно обійняв мене за талію і зовсім нескромно погладив через рушник живіт. Я сіпнулася від огиди, але піти мені не дали. Величезна п'ятірня Цеглини ще сильніше притиснула мене до нього.

— Пусти, — ледь чутно попросила, розуміючи, що це безглуздо.

Діма ж дивився на все це з таким спокоєм, що хотілося підійти до нього і трохи струснути. Щоб хоч щось сказав, зробив, а не стояв статуєю. Чи йому байдуже, хто мене лапає?

— А твоя…кгхм… наречена знає, що позавчора ми з тобою трахали шльондр в стриптиз-барі? — з особливим задоволенням Цеглина розтягував слова, а я вже до краю задихалася від дурних ревнощів. Поки я три роки уникала чоловіків, Діма наліво і направо трахався з якимись дівками.

— Знає, — сухо прокарбував перший, — в нас з довірою все чудово.

А я от щось так не думаю. Гіркота образи стиснула горло, вимагаючи негайно відвісити ляпаса Дімі. Скотина така.

— Віддай її мені, — Зайчик уїдливо поставив перед фактом колишнього, — на кілька днів погратися. І я пробачу твій цирк у лісі. Пробачу, що ти мені збрехав. Заради нашої дружби.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍