Ясміна Лав - Одна ніч, Ясміна Лав

   Аліса

   Лежу в теплому затишному ліжку, відчуваю на своїй талії важку чоловічу руку і боюся розплющити очі.
Ця ніч була чудовою... І мені трохи соромно...

-Доброго ранку, Мишко... - тихо, на вушко вимовляє Артур.

Зариваюсь глибше під ковдру, але мене відразу ловлять і витягають нагору.
Дивлюся в очі коханого чоловіка і захоплююсь їхньою красою. 
Посмішка з'являється сама собою...

-Який же чудовий ранок. Навіть не хочеться підніматися з ліжка.
Говорить Артур і простягається, лягаючи на білі, як сніг, подушки.

Швидко забираюсь до нього під руку і кладу голову на груди.

-Ти дивовижна, Мишко ...
-Чому Мишка? - питаю, дивлячись на чоловіка.  - Невже я схожа на мишу?
-Ти схожа на яскраве сонце, яке зігріває своїми променями, схожа на найкрасивішу троянду в саду, схожа на ніжного ангела.

І від цих слів моє серце починає стукати дедалі частіше. 
Можливо я дурепа і це просто слова, але вони чіпають мене до глибини душі.
Піднімаюсь і цілую чоловіка в губи. А за секунду відчуваю його руки у себе на попі.

У моє стегно впирається великий стояк, і я хочу Артура не менше...
Сідаю на нього верхи і бачу як чоловікові подобається ця поза. 
Його руки нишпорять по моїй талії, а член входить так глибоко що навіть трохи завдає дискомфорту, але тільки перші секунди.

Кожен рух викликає у мені бурю емоцій. А ще більше збуджує погляд Артура. 
Він їсть моє оголене тіло очима, а його руки змушують рухатися швидше.
Наші тіла зливаються воєдино і відчуття, що ми створені один для одного, так ідеально він наповнює мене.
Темп прискорюється і кімнату наповнюють звуки стогонів.

Коли настає оргазм - я просто падаю і втикаюсь у його шию. 
Артур робить кілька поштовхів і різко виходить.

-Вибач,... Забув презерватив... - із задишкою каже чоловік.
-Все чудово.
-Потрібно нам подумати про контрацепцію. Хочу входити в тебе без цієї перешкоди.

Я розумію, що він говорить про протизаплідні і киваю у відповідь.
  ***
Через годину ми сідаємо у Lexus, і Артур відвозить мене до гуртожитку. Мені треба переодягтися... І в готель я знову запізнилася...
Чорт... Елеонора буде дуже сердитись.

Забігаю в кімнату, відчиняю шафу і на ходу вітаюся з Лілею. 
Дістаю перші джинси, що попалися, і довгу сорочку, і кидаю на ліжко.

-Коли я почую подробиці? - запитує, хихочучи подруга.
-Все було офігенно. А зараз мені час.
-І це все?! - кричить навздогін Ліля.

Але я вже зачинила двері до кімнати.
Швидко йду до автобусної зупинки, тому що Артур поїхав в офіс і встигаю застрибнути в автобус, що від'їжджає.
Сьогодні, мабуть, мій день...
***
Привітавшись із дівчатами на ресепшені, прямую до кімнати, де збирається наша група. 
Стукаю і відчиняю двері.

-Доброго ранку, Левінська.... - Елеонора Сергіївна точно не рада мене бачити.
-Я ....
-Артур Миколайович попередив, що ви затримаєтеся.

Не можу стримати посмішки і проходжу всередину. 
Тільки сівши, помічаю поруч із керуючою не високу жінку.

Світле волосся, трохи нижче плеча. Діловий костюм і човники на низьких підборах. 
На вигляд їй приблизно тридцять...

-Повторюю для тих, хто запізнився. - дивиться на мене Елеонора.
-Це Тамара Арнольдівна Набінська, наш новий старший адміністратор.
-Дуже приємно. - кажу жінці і вона посміхається.
-З завтрашнього дня Тамара Арнольдівна роздаватиме завдання вашій групі. А сьогодні всі п'ятеро прямуєте до PR-відділу.
І ще одна чудова новина за день.

Всі виходимо і мене на середині шляху наздоганяє Ваня.
-Ти чого знову запізнилася? - запитує хлопець.
-Ти ж чув, що я виконувала завдання власника готелю.
Іван дивиться на мене піднімаючи брову і щурить очі.

-І що це за завдання?
-Ваня, послухай. Можеш не переживати, я собі не заробляю місце у готелі цим шляхом. - зупиняюся і дивлюся йому прямо в очі.

-Та годі тобі ... Я пожартував просто ... - хлопець опускає очі і починає виправдовуватися.
Мабуть, йому справді соромно...

-Я взагалі хотів не це сказати... Я спитати хотів.
-Про що?
-Ти що робиш сьогодні ввечері? Може сходимо в кіно? Чи піцу поїмо десь?
Нова спроба Івана запросити мене на побачення? 
Схоже на те...

-Вибач, але в мене справи ...
Бачу, що хлопець трохи погас і хочу його якось підбадьорити, але помічаю в холі Олю і вибачившись перед Ванею, йду до неї.

-Привіт, Олечко ...-говорю спокійно, з усмішкою.
- Привіт. Я це .... Розумієш ....? - щось невнятно каже дівчина.
-Ти чому не сказала як працюють дівчата у казино і чим вони заробляють?
-Я... Загалом, мені потрібна ця робота... Ти не подумай, я не роблю цього за гроші. 
Я просто офіціантка. Але якби я тобі сказала, хіба ти погодилася б мене замінити?

Мотаю головою та йду до виходу. 
Оля кличе мене кілька разів на ім'я, але в мене немає бажання говорити з нею.
Виходжу надвір і глибоко вдихаю.
Життя налагоджується....

Дивлюся на всі боки, але Вані ніде не бачу і йду до автобусної зупинки.
Проходжу кілька метрів, як коло мене гальмує машина Артура.
Він відчиняє пасажирські двері та посміхається.

-Думав, не встигну .... - чоловік запрошує жестом всередину і я із задоволенням сідаю.

Від'їхавши трохи подалі, повертаємо в якийсь двір і різко гальмуємо.

-Ти ....

Не встигаю навіть сказати слово, як мої губи опиняються в полоні. 
Шалено пристрасний поцілунок, від якого мурашки по шкірі. 
Артур притискає мене до себе, і не дає навіть зітхнути.

-Як же я сумував ... - каже він, важко дихаючи.
-Я теж...
І знову ці палаючі щоки...
Коли вже я перестану соромитися?

-Повечеряєш зі мною? - запитує чоловік.
-Звичайно ... Тільки мені потрібно переодягтися ...
   ***
Попрощавшись біля гуртожитку я швидко біжу до своєї кімнати.