Джулія Рейвен - (не) Покірне Щастя, Джулія Рейвен

Розділ 14.2.

Після розмови з Марією Саша вирішила освіжитися в душі й лягати спати. Все-таки вона прийняла її пропозицію. Їй потрібна була зміна обстановки. Їй потрібен відпочинок та дружня компанія. А це означало, що вже за кілька днів руда красуня дефілюватиме піщаними пляжами Одеси й насолоджуватиметься душевними розмовами з Машею.

Прекрасні мрії. Тільки старий купальник зовсім не радував своїм виглядом. Та й парео не завадило б оновити. Тож завтра на Шуру чекає ранній підйом та прогулянка величезним торговим центром. Перед поїздкою на море їй життєво необхідний шопінг.

Недбало скинувши на підлогу сукню, дівчина переступила бортик душової, увімкнула гарячу воду й із задоволенням підставила втомлене тіло під потужні струмені. Швидкий погляд Саші впав на той злощасний флакон чоловічого гелю. Чорний, з ідеальним золотим тисненням. Дівчина машинально простягнула руку та, підчепивши кришку, вдихнула деревно-пряний запах із нотками цитруса. Борис... Так пахнув він.

Заплющивши очі, вона мить тішила свій нюх рідним ароматом. Ароматом чоловіка, який приніс у її життя надто багато суперечливих емоцій. Чоловіка, який її зрадив.

— Та щоб тебе! — руда красуня глухо застогнала. І у власному душі Борис не залишав її в спокої. І так всі думки зайняті тільки ним. — Забирайся геть, — прокричала вона кудись у порожнечу, немов там і справді стояв фантом чоловіка.

І на противагу своїм словам дівчина видавила на долоню прозорий гель та розтерла його на другу. Тісне приміщення блискавично огорнуло знайомим запахом.

Усе тепер тут пахло Борисом. Від спогадів, що вони творили в цьому душі, тілом пробіг жар, спрямовуючи шалений імпульс донизу живота. Саша провела долонею від шиї до живота та, злизавши воду з губ, опустила повіки. Обхопивши груди долонями, вона потерла соски. Трохи стиснула, обвела по колу. Приємна важкість свинцем розлилася по тілу. Між ніг стало зрадницьки волого. Млосне бажання стало сильнішим, чутливі груди віддали легким ниючим болем. Сама того не бажаючи, суто інстинктивно, Шура згадала, як величезна п'ятірня Бориса ковзала її животом й опустила руку. Туди, до гарячої плоті.

— М-м-м, — зрадницьки вирвалося з пухких губ, коли вона торкнулася налитого кров'ю клітора. Стало трохи гірко, що вона збудилася від одного запаху чоловіка. Та ще й якого? Зрадника!

Дівоча гордість голосно кричала про те, що це неправильно, і вона поводиться як субтильне дівчисько в період гормональних стрибків, але це не могло зупинити руду відьму. Вона вже не контролювала це. Просто продовжувала пестити себе на образ Бориса. Та й чорт із ним! Усього лише фізична розрядка. Не більше.

Саша зім'яла груди, трохи жорстко, так, як міг би це зробити коханець. Підставила шию під теплі струмені, уявляючи, як Борис прокладає доріжку з поцілунків на її шкірі.

— О боже, — ледь чутно пробурмотіла крізь шум води. У ногах з'явилася приємна слабкість, вони погрожували підвести будь-якої миті. Але Сашка ігнорувала такі дрібниці. Вона хотіла кінчити. Кінчити, оповитою цим владним чоловічим запахом. Запахом ще недавно коханого Бориса. 
І це сильніше за неї.

Олександра пальцями ковзнула всередину, м'яко порухалася та знову повернулася до клітора. Чергуючи рухи, вона притулилася до вологої стінки душової, щоб хоч якось утримати рівновагу. Її пальці потопали у власній волозі, чутлива плоть благала про продовження...

Шура важко видихнула й, закинувши голову, почала рухатися швидше.

— Так..., — відчуваючи, як живіт зводить солодким спазмом, вона глухо застогнала, — так, щоб тебе, Борисе..., — схлипнула від задоволення, відчуваючи, як тілом пробігло приємне тремтіння.

Сковтнувши, руда красуня судомно видихнула. Абсолютно збита з пантелику, що це було, вона ще деякий час стояла із заплющеними очима й подумки лаяла себе за слабкість. Адже так не повинно бути. Не повинно тіло так реагувати на цього чоловіка. Він зрадив її. Зрадив! А Саша, немов залежна, пестила себе й уявляла Бориса.

Увімкнувши холодну воду, Олександра кілька разів обполоснула почервоніле обличчя. Нічого страшного. Це нервове. На морі вона назавжди викине його образ зі своєї голови. І з душі теж.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно