Йон Колфер - Артеміс Фаул, Йон Колфер

Троль крокував до них, мружачись від світла люстр. Жовті пальці чіплялися за мармурову плитку, висікаючи іскри. Він принюхувався до незнайомих запахів, схиливши голову набік. Батлер уже бачив таку позу — у пітбулів за мить до того, як їх відпускали на ведмедя російські дресирувальники.

Патлата голова завмерла, ніс потягнувся в напрямку Батлерової схованки. Це не збіг обставин. Дворецький подивився крізь пальці залізної рукавиці. Полювання почалося. Тепер, коли джерело запаху визначено, хижак спробує непомітно наблизитись, а потім на них накинеться.

Та, схоже, троль не читав підручників для хижаків. Він навіть і не подумав підкрадатися, одразу стрибнув. Він пересувався швидше, ніж Батлер припускав. Троль пробіг через вестибюль, відкинув металеві обладунки, немов то був манекен у вітрині магазину.

Джульєтта моргнула.

— Ого! — сказала вона. — Боб Велика Нога. Канадський чемпіон тисяча дев’яносто восьмого року. Я думала, ти в Андах, шукаєш родичів.

Батлер нічого їй не сказав. Сестра не сповна розуму. Тож хоч помре щасливою. Поки мозок робив такий сумний висновок, рука уже потяглася за зброєю.

Він натиснув на курок так швидко, як тільки дозволяв механізм зігзауера. Два в груди, три проміж очей. Такий план. У груди він вистрілив, та троль утрутився раніше, ніж Батлер устиг закінчити операцію. Втручання проводилося за допомогою іклів, якими троль спробував підчепити дворецького. Вони штовхнули його в бік і розрізали бронежилет, немов бритва рисовий папір.

Батлер відчув холодний біль: гострі ікла пробили грудну клітку. Він одразу зрозумів, що рана смертельна. Дихати стало важко. Перебита одна з легень. Тролеве хутро потемнішало від крові. Його крові. Ніхто не може стільки її втратити і лишитися живим. Раптом біль змінився цікавою ейфорією. Якийсь природний анестетик, який вприскується через ікла тварини. Небезпечніше, ніж найнебезпечніша отрута. За хвилину Батлер не лише припинить опір, він хихотітиме аж до самої смерті.

Дворецький намагався опиратися дії наркотиків і водночас виривався із тролевих лап. Дарма. Бійку він програв, ледь її розпочавши.

Троль загарчав і підкинув людину над головою. Батлер із такою силою вдарився об стіну, що кістки не витримали. Стіна тріснула від підлоги до стелі. Хребет вірного слуги теж. Тепер він помре не від утрати крові, а від паралічу.

Джульєтта ще перебувала під впливом месмера.

— Давай, братику. Піднімайся. Ми всі знаємо, що ти придурюєшся.

Троль завмер. У ньому пробудилася примітивна зацікавленість. Він би запідозрив якусь пастку, якби міг сформувати таку складну думку. Врешті-решт, переміг апетит. Істота відчула запах плоті. Свіжий і ніжний. Плоть тих, хто жив над землею, була зовсім іншою. Просочена надземними запахами. Коли ти хоч раз спробував м’яса, що виросло на свіжому повітрі, відмовитися від нього буде дуже важко. Троль облизав зуби і потягнувся брудною рукою...

Холлі поправила крила і пірнула в повітря. Пролетіла над поручнями і піднялася до прикрашеного вітражами купола. Світло зупиненого часу просочувалося крізь вітражі лазурними променями.

«Світло», — подумала Холлі. Вона вже вмикала фари «Сонікс» на шоломі, тож чом би їм не попрацювати ще трохи. Чоловікові вона вже не допоможе, він перетворився на мішок із кістками. Але можна спробувати допомогти дівчині. Вона має кілька секунд до того, як троль роззявить рота.

Холлі почала спускатися в штучному світлі, намацуючи кнопку на шоломі. Зазвичай такі ліхтарі використовували для відлякування звірів сімейства собачих, але зараз світло може відволікти троля. Досить, щоб віднести дівчину до підвалу.

Троль потягнувся до Джульєтти. Саме таким жестом хапають беззахисних. Зараз пальці обхоплять ребра, розчавлять серце. Мінімальне пошкодження плоті, ніякої напруги — м’ясо лишиться ніжним.

Холлі активувала «Сонікс»... і нічого не сталося. Погано. Взагалі, троль мав бути роздратований тоном ультрависокої частоти. Але ця істота навіть волохатою головою не ворухнула. Тут два варіанти: або шолом не працює, або троль глухий як пень. На жаль, перевірити Холлі не могла, бо ельфи не сприймають такого високого тону.

У чому б не полягала проблема, вона змусила Холлі вдатися до стратегії, яку б вона не хотіла навіть розглядати. Прямий контакт. І це заради того, щоб урятувати життя людині. Розділ восьмий. Жодних сумнівів.

Холлі смикнула перемикач, переключила передачу з четвертої на задній хід. Це не дуже гарно для механізму. Вона ще отримає за це догану від механіків, якщо, звісно, переживе цей нескінченний жах. Вона перевернулася в повітрі та направила підбори чобіт прямо тролеві в голову. Холлі поморщилася. Дві зустрічі з одним і тим самим тролем. Неймовірно.

Підбори влучили просто в маківку величезної голови. Удар був такий сильний, що і вона його відчула. Тільки завдяки костюму її кістки не розлетілися по коридору. Але в коліні таки щось хруснуло. Біль одізвався аж у лобі. І змішав усі карти. Замість того щоб піднятися на безпечну висоту, Холлі впала на спину тролеві та заплуталася в густому хутрі.

Троля це явно роздратувало. Його не лише відірвали від вечері, а ще й закидали чимось. Тварюка випрямилася і потяглася рукою через плече. Криві нігті шкрябнули шолом, лишивши на ньому глибокі борозни. На якийсь час Джульєтта була в безпеці, але на її місці в списку зникаючих тварин опинилася Холлі.

Троль стиснув пальці. Йому якось удалося вхопитися за шолом, хоча той і був, як стверджував Фоулі, вкритий спеціальним покриттям, щоб такого не трапилося. На нього чекає серйозна розмова. Якщо не в цьому житті, то в наступному точно.

Капітан Шорт опинилася прямо перед обличчям свого давнього ворога. Вона намагалася зосередитися, незважаючи на біль і плутанину в голові. Нога в неї гойдалася, немов маятник, а тролеве дихання обдавало гарячими хвилями її обличчя.

Має ж бути план, чи не так? Вона ж не полетіла сюди, щоб опустити лапки і померти. Має бути якась стратегія. Усі ці роки в академії мали її чогось навчити. Яким би не був той план, він маячів десь на межі болю і шоку. Вхопити його вона ніяк не могла.

— Світло, Холлі...

Голос у голові. Можливо, звертається до неї. Якесь дивне явище. Ха-ха. Розкаже про це Фоулі... Фоулі?

— Вмикай світло, Холлі. Якщо до тебе дістануться ікла, ніяка магія тебе не врятує.

— Фоулі? Це ти? — Чи то вона вголос сказала? Чи може, просто подумала? Холлі не знала.

— Тунельні фари, капітане! — інший голос. Не такий приємний. — Негайно вмикай світло! Це наказ!

Ой! Рут. Вона майже втратила роботу. Спочатку Гамбург, потім Мартіна Франка, а зараз це.

— Так, сер, — пробелькотіла дівчина, намагаючись надати голосу професіональної