Н. В. Дорофєєва - З історії грошей України, Н. В. Дорофєєва

одиниця СРСР у 1922 — 1991 pp. Термін «рубль» з'явився у XII ст. у Новгороді і став назвою для злитка срібла — т. зв. новгородської гривні. Після грошової реформи 1534 року рубль залишався лічильною одиницею. Нова грошова реформа Петра І на поч. XVIII ст. започаткувала поділ рубля на 100 копійок.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Скільки грошових реформ відбулося у СРСР 1940 - 60-х роках?

2. Проаналізувати хід та результати грошової реформи 1947 р.

3. Чим було зумовлено проведення реформи 1950 року?

4. Назвати співвідношення рубля до долара США у різні періоди:

•до реформи 1947 p.;

•після реформи 1947 p.;

•після реформи 1950 p.;

•після реформи 1961 р.

5. Розповісти про суть грошової реформи 1961 року.

6. Коли в СРСР розпочато виготовлення ювілейних і пам'ятних монет?

7. Яким подіям присвячувались випуски ювілейних монет?

8. Звідки бере початок виготовлення пам'ятних монет, присвячених Олімпійським іграм?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Гусаков А., Лабазов В., Светников М. Денежное обращение и кредит СССР. - М., 1960.

2. Дьячков А., Узденников В. Монеты России и СССР. — М., 1978.

3. Зварич В. Нумизматический словарь. — Львов, 1975.

4. Малышев А., Таранков В., Смиренный И. Бумажные денежные знаки России и СССР. — М., 1996.

5. Потин В. Нумизматика. Финансово-кредитный словарь. — М., 1964.

6. Фортинский С. Описание советских монет за период с 1921 по 1952 гг. //Нумизматический сборник. — Ч. 1 /Труды Государственного Исторического музея. Вып. XXV /. — М., 1955.

7. Шорин П. Монеты СССР. Альбом-каталог. — М., 1971.

8. Щелоков А. Монеты СССР. — М., 1989.

9. Щелоков А. Свидетели истории. — М., 1987.

Тема 10 Формування грошової системи незалежної України (1991— 1999)
10.1. Введення в грошовий обіг України купоно-карбованця

Після проголошення України 24 серпня 1991 року незалежною суверенною державою перед нею постало життєво важливе завдання — створення національної грошової системи. Вирішення її ускладнювалось розривом економічних зв'язків, яке супроводжувалось прогресуючим спадом виробництва, зростанням інфляційних процесів і початком глибокої фінансової кризи.

У той час в обігу України перебували рублі колишнього СРСР і, враховуючи значну лібералізацію цін, яка мала відбутися у січні 1992 року, потреба в рублях для забезпечення готівкових розрахунків значно зросла. Це ставило Україну в залежність від Росії, де здійснювалося їх друкування. Слід зазначити, що ці застереження повністю підтвердилися.

З метою захисту українського споживчого ринку Верховна Рада України 9 вересня 1991 року прийняла рішення про введення з січня 1992 року в обіг на території України купонів багаторазового використання. Статус купоно-карбованця передбачався як тимчасова національна валюта, яка вводиться в обіг паралельно з рублем колишнього СРСР на короткий перехідний період. Проте подальший розвиток інфляційних процесів в Україні вніс свої корективи і купоно-карбованець проіснував майже чотири роки.

Правомірність випуску Національним банком України купоно-карбованців була закріплена законодавчо. Законом України «Про банки і банківську діяльність», прийнятим 20 березня 1991 року, Національному банку України було надано монопольне право на випуск національних грошей в обіг.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 28 грудня 1991 року «Про заходи у зв'язку з введенням в обіг купонів багаторазового використання» купонокарбованці вводилися тільки у готівковий обіг на території України (для розрахунків населення за продовольчі і промислові товари) з 10 січня 1992 року. В той же час рубль колишнього СРСР залишався паралельно функціонувати в готівковому і безготівковому обігу. Номінальна вартість купонів багаторазового використання в українських карбованцях була еквівалентна відповідним номіналам рублів.

Купоно-карбованці зразка 1991 року були представлені купюрами номінальною вартістю 1, З, 5, 10, 25, 50, 100 українських карбованців. Усі вони мали однаковий розмір — 105,53 мм і один малюнок. Різнилися тільки номінальною вартістю і кольором. Купоно-карбованці мали один спільний захисний елемент — водяний знак типу «шеврон», рівномірно розташовані у шаховому порядку групи з чотирьох смуг. На всіх купюрах була відсутня нумерація.

На лицьовому боці номіналів вартістю 1,3,5,10, 25, 50, 100 українських карбованців ліворуч зображено фрагмент пам'ятника засновникам Києва — братам Кию, Щеку і Хориву та їх сестрі Либеді, що був збудований на березі Дніпра до 1500-річчя міста. У правій частині знака написи зверху вниз «Україна», «купон», цифрове значення номіналу і «український карбованець». Унизу вказані емітент — Національний банк України і рік випуску — 1991. На зворотному боці купюр зображено Софійський собор у Києві.

Колір купонів вартістю 1 карбованець — світло-коричневий, З карбованці — темно-зелений, 5 — блакитний, 10 — рожевий, 25 — фіолетовий, 50 — світло-зелений, 100 — коричневий. При визначенні кольорів купоно-карбованців для зручності в користуванні була виконана кольорова гама рублів колишнього СРСР.

Виплати населенню купонів на першому етапі здійснювалися не рідше одного разу на місяць із розрахунку 25 відсотків від місячної суми доходів після їх оподаткування та інших обов'язкових виплат, але не більше ніж 400 карбованців. Різниця виплачувалася рублями. Такі обмеження були зумовлені недостатньою кількістю купонів для обслуговування всього готівкового обігу, а також наявністю значної маси рублів у населення. Незабаром норму виплат купонів було підвищено до 50 відсотків місячної суми доходів громадян, а з 1 березня 1992 року виплати купонами досягли 70 відсотків (у цілому не менше ніж 450 карбованців на місяць).

Перші позитивні результати запровадження купонів багаторазового використання вплинули на прийняття Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 4 квітня 1992 року «Про розширення введення в обіг купонів