Кріс Тведт - Небезпека рецидиву

— Ви сповна використали свої здібності й знання задля виправдання убивці моєї доньки. Невже вважаєте, що ми… що Ганс не заслужив того ж?

Я не знайшов, що заперечити.

— Гаразд. Якщо захоче Ганс…

Я не відразу додзвонився до Тобіаса Мунка.

— Бренне! — він називав моє ім'я так, ніби випльовував його крізь зціплені зуби. — А тепер чого тобі треба?

— Ганс Ґудвік, — тільки й сказав я.

— Знову? Навіщо він тобі?

— Як я розумію, ви його затримали за вбивство Альвіна Му.

— То й що?

— Я зараз розмовляю з його дружиною. Вона хоче, щоб я його захищав.

На іншому кінці запала мовчанка.

— Не їй вирішувати… Невідомо чи він тебе захоче. Поки що Ґудвік відмовляється від адвоката.

Я тихенько зітхнув.

— Є лише один спосіб це з'ясувати, Мунку. Я приїду до вас.

Мунк щось буркнув замість відповіді, а я додав:

— І ще, Мунку… Не думаю, що тобі на руку, якщо підозрюваний не має адвоката. Це вбивство!

— Зателефонуй мені, коли приїдеш, Бренне!

Коли я приїхав, Мунк потиснув мені руку і привітався. Я завжди підозрював його нелюбов до себе, однак він поводився коректно, як людина, яка суворо дотримується закону. Ми мовчки йшли коридорами, аж раптом він зупинився.

— Я мав би передбачити, що ти вигулькнеш.

— Як це?

— Ти з'явився на місці злочину. Я знав, що адвокати нишпорять за резонансними справами, але ще ніколи на своєму віку не стрічав адвоката, який прибув би на місце злочину.

До мене нарешті дійшло. Мунк певний, ніби я відразу хотів запопасти цю справу. Я вже розтулив рота, щоб заперечити, але передумав. Однаково він мені не повірить.

— Трохи дивно, що захищатимеш його саме ти, хіба ні?

— Чому ж дивно?

— Ну, — він невизначено провів у повітрі рукою. — Ти ж і Альвіна Му захищав у суді.

— Гадаєш, щось стане на заваді, якщо я представлятиму Ганса Ґудвіка? Конфлікт інтересів?

— Та-а, не знаю… Усе це трохи…

Я урвав його.

— Альвін мертвий. Ніякого конфлікту.

Мунк зупинився перед якимись дверима.

— Хочеш поговорити зі своїм клієнтом наодинці, Бренне? У камері він сидить не сам.

— Був би вдячний.

Ми увійшли.

— Прийшов адвокат Бренне, Ґудвіку, — сказав Мунк. — Я залишаю вас віч-на-віч.

Ганс Ґудвік навіть не підвів голови.

— Мені не потрібний адвокат, — озвався він. — Я не вчинив нічого осудного.

Говорив він невиразно. Його голос наче заіржавів. Тобіас Мунк випередив мене з відповіддю.

— Це серйозна справа, Ґудвіку. Дуже раджу тобі погодитися на адвоката. Ми тільки за це… До того ж… адвокат Бренне добрий адвокат.

Я ошелешено глянув на Мунка, але той відвів погляд.

— Ми почекаємо в коридорі, Бренне. Даси мені знати!

Ганс Ґудвік змінився. Я бачив його в залі суду. Тоді він мав виснажений вигляд, обличчя пооране скорботними зморшками, однак пристойно вбраний, зібраний, пострижений. Міцної тілобудови, кремезний. Того вечора, коли він увірвався до нас, я його, по суті, і не роздивився.

Тепер цей чоловік ніби танув. Обличчя осунулося і набрякло; кудись поділася кремезність тіла; живіт, якого раніше не було, важко звисав над паском. Ґудвік був одягнений у брудні джинси й густо поплямлений синій джемпер. Довге, неохайне волосся звисало сивими пасмами.

Якийсь час ми мовчали. Між нами відчувалася напруга, кімнатка для відвідин ніби повнилася невирішеними конфліктами й німими звинуваченнями.

— Не знаю… чи захочете ви мого захисту, — почав я обережно. — Після всього, що трапилося…

Ганс Ґудвік відповів не відразу.

— Це не має жодного значення.

— Та ні, має… — я нахилився уперед, намагаючись зазирнути йому в вічі. — Це дуже серйозна справа. Що б не сталося, ви маєте покластися на мене. Вірити, що я стою за вас горою і роблю усе від мене залежне. А ви мусите робити все, що я скажу. Я тут профі. А ви — аматор.

— Я нічого не вчинив.

— Хай навіть так… Хочете мене за адвоката чи ні? Є ще безліч інших хороших захисників.

Ганс Ґудвік нарешті підвів голову й глянув на мене.

— Та вже добре, як є. Ви ж уже тут…

Я впізнав запах. З його рота знову відгонило задавненим перегаром. Почервонілі очі, невиразна дикція.

— Чудово. Перше запитання: ви тверезий?

Замість відповіді знизування плечима.

— Ви пили вчора ввечері? Або вночі?

— Так.