Автор невідомий - Книга про причини

див. енциклопедичну статтю: Christina D'Ancona // Henrik Lagerlund. Encyclopedia of Medieval Philosophy. Philosophy Between 500—1500, c. 1030-1038; Rotraud Hansberger. Die Theologie des Aristoteles, c. 162-185.(обратно) 31

Цит. за: Rotraud Hansberger. Die Theologie des Aristoteles, c. 165.

(обратно) 32

Див.: Cristina D'Ancona. Avicenna and the Liber de Causis, c. 97.

(обратно) 33

Etienne Gilson. Historia filozofii chrześciańskiej w wiekach średnich, c. 182. Далі Жільсон цитує M.-M. Anawati: «Араби вірили, що була тільки одна-єдина філософія, вчителями якої були Платон і Арістотель».

(обратно) 34

Cristina D'Ancona. Greek into Arabie: Neoplatonism in translation, c. 26.

(обратно) 35

Див. у: Henrik Lagerlund. Encyclopedia of Medieval Philosophy. Philosophy Between 500—1500, c. 1013.

(обратно) 36

Сам аль-Кінді не був перекладачем і, ймовірно, не знав грецької мови. Він спостерігав за роботою перекладачів і користувався результатами їхньої праці при написанні власних творів (Peter Adamson. Al-Kindī und die frühe Rezeption der griechischen Philosophie, c. 144.

(обратно) 37

Matthias Perkams. Die Übersetzung philosophischer Texte aus dem Griechischen ins Arabische, c. 125–126.

(обратно) 38

Перекладачі на арабську «мусили створити мову, яка могла б передавати філософські концепти. На відміну від сирійських перекладів, тут слова дійсно перекладалися, майже не транслітерувалися. Перекладачі йшли навпомацки, поки не знаходили належні слова, звідси — декілька термінів для передачі одного [слова] оригіналу. Коли співіснують два терміни, вони починають спеціалізуватися» (Ремі Браґ. Мови та традиції, що лежать в основі філософії в Європі, с. 21–22).

(обратно) 39

Matthias Perkams. Die Bedeutung des arabisch-islamischen Denkens in der Geschichte der Philosophie, c. 16.

(обратно) 40

Kurt Flasch. Das philosophische Denken im Mittelalter, c. 272.

(обратно) 41

Richard Heinzmann. Filozofia średniowiecza, c. 139; Kurt Flasch. Das philosophische Denken im Mittelalter; c. 274.

(обратно) 42

Див.: Kurt Flasch. Das philosophische Denken im Mittelalter, c. 280. Утім, Курт Флаш заходить надто далеко, узалежнюючи Аквінатову ідею про не-необхідне буття як ens ab alio (суще, [що походить] від [чогось] іншого) від аргументації Авіценни. Адже тут радше йдеться про загальний античний філософський спадок, що живить мислення багатьох латинських інтелектуалів (від Августина й Боеція аж до Ансельма й Бонавентури).

(обратно) 43

Зміст цього трактату за виданням: Dimitri Gutas. Avicenna. Die Metaphysik der rationalen Seele, c. 29–30:

A. Логіка: 1. Ісагогія, 2. Категорії, 3. Про інтерпретацію, 4. Силогізм (Перша аналітика), 5. Доведення (Друга аналітика), 6. Діалектика (Топіка), 7. Софістика, 8. Риторика, 9. = Поетика.

B. Теоретична філософія.

I. Фізика: 1. Фізика, 2. Про небо, 3. Про народження і загибель, 4. Метеорологія IV, 5. Мінералогія і Метеорологія, 6. Про душу, 7. Ботаніка, 8. Зоологія.

II. Математика: 1. Геометрія, 2. Арифметика, 3. Музика, 4. Астрономія.

III. Метафізика.

C. Практична філософія. І. Етика. II. Економіка. III. Політика.

(обратно) 44

Один із учнів Ібн Сіни засвідчує, що вчитель жалівся на брак часу, аби написати розлогий коментар до Corpus aristotelicum. Замість такого коментаря він створює трактат, у якому викладає доктрину, що міститься в Corpus aristotelicum (Miguel Cruz Hernández. Awicenna, c. 442).

(обратно) 45

«Et secundum hoc, aliqui opinati sunt quod, licet creatio sit propria actio universalis causae, tamen aliqua inferiorum causarum inquantum agit in virtute primae causae, potest creare. Et sic posuit Avicenna (Metaphysica, tr. 9, 4) quod prima substantia separata, creata a Deo, creat aliam post se, et substantiam orbis, et animam eius; et quod substantia orbis creat materiam inferiorum corporum» (Summa theologica I, q. 45, a. 5).

(обратно) 46

Cristina D'Ancona. Avicenna and the Liber de Causis, c. 101–114.

(обратно) 47

Kurt Flasch. Das philosophische Denken im Mittelalter, c. 288.

(обратно) 48

Josep Puig Montada. Averroes. Treue zu Anstoteles, c. 94.

(обратно) 49

Matthias Perkams. Die Bedeutung des arabisch-islamischen Denkens in der Geschichte der Philosophie, c. 22.

(обратно) 50

Розвиток арабської філософи й науки був би неможливим без розвитку бібліотечної справи. Тільки у Багдаді було 36 бібліотек. Бібліотека халіфа аль-Хакама II (пом. 976) у Кордові налічувала 400–600 тис. книжок. Саме у Кордові народився Аверроес. А ось як описує бібліотеку Саманідів у Бухарі в своїй автобіографії Ібн Сіна (Авіценна) (йдеться про кін. X — поч. XI ст.): «Це був комплекс, який складався з численних будинків. В одному будинку містилися книги з арабської філології та поезії, в іншому — книжки з юриспруденції: кожний будинок було зведено для книжок з певної наукової галузі. Я продивлявся каталоги античних книжок, шукаючи