Деніел Кіз - П'ята Саллі

— Саллі ненавиділа виходити до дошки, коли всі на неї дивляться, діти підсміюються над нею, бо їй погано давалося навчання. Вона так відчайдушно хотіла з ними дружити, подобатися їм. Зараз всі почнуть сміятися, а потім про це знатиме вся школа. Дурна Саллі показала, яка вона дурепа біля дошки.

Коли вона підійшла до дошки та взяла шматочок крейди під акомпанемент хихотіння за спиною, кров кинулася їй в обличчя, а я раптом відчула, як шкірою пробіг холодок, а череп почав розколюватись від неможливого болю. То був єдиний раз, коли я знала, що знаходжуся в голові у Саллі. Тоді я з’явилася, а вона зникла. Я тримала в руці крейду. Глянула на чисту дошку і за мить все стало чітко й зрозуміло.

«Ну, як я й сказала, я не виконала це завдання вдома, бо це досить проста задачка».

— Я швидко накреслила діаграму та вирахувала формулу. Тоді швидкими штрихами крейди написала розв’язок та додала букви: Q.E.D. і голосно продекламувала: «Quod erat demonstrandum!»[73]

Обернулася та сміливо подивилася на вчителя та клас, і побачила, як вони всі витріщилися на мене, дехто аж рота роззявив. Я високо підвела голову, глянула згори вниз на бідолашних дурників та з тріумфом повернулася на своє місце. Згодом пролунав дзвінок, звук якого розсіяв чари, й усі скупчилися навколо мене та питали, як мені це вдалося.

Відтоді я більше набиралася сили та виходила назовні частіше. Це я ходила на уроки математики, де отримувала лише п’ятірки. Потім почала відвідувати уроки французької, суспільствознавства та англійської, і я обожнювала кожну мить свого існування. У ті дні я нічого не знала про інших особистостей, але помітила, що ніколи не відвідую спортзал, чи театр, чи домашню економіку[74], чи танці, чи будь-які інші світські заходи. Спочатку я думала, що це у всіх так, що життя просто складається з блоків часу, коли ти несподівано опиняєшся в незнайомій ситуації, з цікавістю розгадуєш її та намагаєшся розібратися, складаєш відсутні часточки головоломки за допомогою логіки та дедукції. Та згодом я усвідомила з того, що говорили інші люди: так не повинно бути, я існую тільки протягом якихось дуже особливих обмежених періодів, коли мої знання стають потрібними.

Одного разу, коли якийсь учень зупинив мене в коридорі та сказав, що я майже з нічого випекла чудовий кокосовий пиріг на уроці домашньої економіки, я зрозуміла, щось тут не так, бо я ще ніколи в житті нічого не пекла. А потім, коли один хлопець сказав, яка я чудова чирлідерка[75], я почала складати факти докупи, застосовуючи логічний аналіз.

Я вигадала план. Побачила плакат, на якому повідомлялося, що після футбольної гри на День подяки будуть танці. Тому вирішила сконцентрувати всю свою енергію на тому, що особисто відвідаю її. Щоразу, коли я ловила себе на тому, що мій розум починає фантазувати, збивається на манівці чи просто «випадає», я зосереджувалась на чомусь конкретному та починала рахувати або стежити за своїм диханням. Так я протрималася цілий день. Тоді я вперше побачилася з деякими своїми однокласниками. Багато з них дивно дивилися на мене, коли я не впізнавала їх чи не знала, про що вони говорять. Та я залишалася назовні й пішла на гру.

Я ще ніколи не відвідувала футбольний матч, а тоді була значна подія — протистояння з Тілденом, і коли мама Саллі випрасувала їй спідничку чирлідерки та випрала білий светр із великою буквою J, я знала, що будуть певні проблеми. Я взагалі не уявляла собі, що роблять чирлідерки. Понишпоривши у столі Саллі в пошуках якоїсь шкільної інструкції, в якій були б вказані потрібні рухи, я нічого не знайшла. Тому просто одяглася та сіла в автобус до футбольного стадіону.

Тоді й почала боліти голова. Так само, як і тоді, біля дошки. Але раніше то був біль Саллі. Цього разу його відчувала я, так, неначе мені розкроїли маківку черепа. Але я опиралася. Говорила собі, що я кістьми ляжу, але переживу це. Підійшла до шеренги з дівчатами, й всі вони кидали на мене дуже дивні погляди. Я стала біля них та видихнула: «У мене жахливо болить голова».

Тоді я й почула голос Деррі вперше:

«Ну ж-бо, Ноло, — сказала вона. — Не псуй нам все».

«Де ти?»

«У тебе в голові, Ноло. Припини опиратися. Всі чекають».

«Хто всі?»

«Мене звати Деррі. Зараз немає часу знайомитися. Просто повір мені на слово, що Белла мусить вести велике привітання і танцювальний номер, а ти зараз все зіпсуєш».

«Я хочу залишитися, — сказала я, — та подивитися».

«На жаль, ти не можеш. Якщо ти не зійдеш зі шляху, я подбаю про те, щоб ти ще цілий рік не змогла вийти. Тому зникни».

— Я була впертою. Трималася, плуталася в рухах, намагаючись повторювати за іншими дівчатами. А тоді відчула, як очі простромив гострий біль, і голос Деррі промовив: «Я тебе попереджаю. Зійди з дороги або я тебе осліплю, і ти більше не прочитаєш жодної зі своїх важезних мудрих книжок».

— Тому я дала дорогу. Так і не побачила саму гру. Потім я дізналася, що ми програли двадцять один до семи. Тоді я й усвідомила, що були інші, а Деррі — єдина, хто знає, що відбувається у всіх інших свідомостях. Про інших я дізнавалася опосередковано або від Деррі.

* * *

Нола замовкла.

— Я думаю, — сказав Роджер, — що сьогодні ми багато досягли. Ви всі дізналися невеликий шматочок своєї історії. Можу оголосити перший сеанс нашої групової терапії успішним.

— Ми тепер можемо його самотужки проводити? — спитала я.

— У жодному разі! — сказав він швидким різким тоном. — Це було б небезпечно. Стан Саллі досі вразливий. Не поспішайте, і понад усе намагайтеся уникати стресових ситуацій. Я б хотів, щоб ви всі пообіцяли мені, що співпрацюватимете і робитимете все можливе, щоб берегти голову.

Ми пообіцяли.

— Коли я порахую до п’яти, Саллі прокинеться, а всі інші повернуться в темряву. Саллі надзвичайно чітко запам’ятає все, що сьогодні відбулося. Ви почуватиметеся добре… та спокійно.

Він порахував, і коли вона отямилися, то відчула легке запаморочення і побачила, що Роджер уважно на неї дивиться.

— Привіт… — безсило промовила вона.

— Як почуваєтеся?

Вона покрутила пальцем.

— Ви пам’ятаєте, що трапилося?

Вона кивнула.

— Ніби сон. Троє моїх уявних подруг прийшли на сеанс, от-тільки тепер вони не уявні. Вони стали справжніми. І ми мусимо співпрацювати.

— Все добре, Саллі. Ви сьогодні гарно попрацювали.

— Докторе Еш, ви