Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

оренди, бо живе разом з різними підозрілими особами, від яких можна чекати чого завгодно. А от з сім’єю нелегалом бути важче. На відміну від країн Європи Канада – не соціальна держава. Тут за все, навіть за найменшу послугу, потрібно платити. І в десятки разів дорожче, ніж в Україні.Та й бюрократії й контролю за населенням вистачає. Тут зроблено все, аби ускладнити життя нелегалам. Роботодавці пропонуватимуть виконувати найгіршу роботу за 10 доларів, не виплачуватимуть зарплату, збільшать робочий день, можна бути винайняти лише найгірше житло та ще й проситимуть аванс за кілька місяців наперед, не можна буде користуватися послугами банків і безплатної державної медицини. Нелегали не зможуть нікуди поскаржитися чи захистити свої права через поліцію, чи суди, які їх депортують чи посадять до в’язниці. Під час надання будь – якої послуги в Канаді просять показати посвідчення особи, термін якого закінчиться після закінчення дії CUAET, а нове ніхто не випише. Швидко спливе і строк дії українського паспорта для виїзду за кордон, а як вам продовжити його дію, коли ви нелегал? Та це повна дурня ставати нелегалом!

Я боюсь, якщо зять залишиться один і продовжуватиме щодня конфліктувати з людьми та й далі накручуватиме так себе проти Канади та всіх довкола й не стане фахівцем хоч у якійсь справі, то опиниться на вулиці й поповнить численні лави канадських безхатьків. Якщо в Канаді не дбати про елементарне (дах над головою, авто, їжу, страховки), то швидко опинитеся серед бездомних. У центрі великих міст багато наметів з безхатьками. Новоприбулих українців спочатку дуже дивує така велика кількість бездомних у Канаді, де дуже багато пасток, які швидко допоможуть вам опинитися на вулиці.

Я вислухав чимало історій про безхатьків, які були одинаками, не мали сім’ї, отримували мінімальні зарплати, не змогли платити оренду за житло. Або посварилися з родиною чи захопилися вживанням наркотиків, або від нестерпної дорожнечі життя впали в депресію. Хтось понабирав банківських кредитів, через які втратив усе й опинився на вулиці. Та поживіть з кимось як подружжя у власному будинку, навіть офіційно не укладаючи шлюб, і ваша колишня кохана людина через 6 місяців згідно з канадським законодавством матиме право отримати у власність половину вашого житла. Деякі люди, взагалі, змушені жити у власних авто, бо все втратили чи збирають на щось гроші.

Безхатьки в Канаді дещо інакші, ніж в Україні. Навіть зовні. У нас всі бездомні якісь однакові, наче алкоголіки. Тут різні. Найперше, що помічаєш: тут безхатьки не смердять. Більшість у випраному одязі, у кожного смартфон, Інтернет. Агресивних кудись дівають, певне, в лікарні. В України безхатьки креативні. Люди часто дають їм гроші за їхні оригінальні вигадки та жалібні історії, на які не зреагує лише кам’яне серце. В Канаді бездомні такі ж ліниві та прості й невибагливі в побуті, як і деякі канадці. Безхатьки не просять, не привертають увагу, не подають свою життєву ситуацію, як всесвітню трагедію, на яку маєте зреагувати. Просто підходять до вас і протягують руку зі стаканчиком для милостині чи сидять і чекають доки їм кинуть хоч кілька центів. Усі безхатьки знають притулки, де можна помитися, поїсти й переночувати. Поліція не дуже затримує безхатьків і наркоманів, бо у них немає не лише документів, а, головне, відсутні гроші на штрафи. Правоохоронці, в основному, націлені на роботу з законослухняними громадянами, у яких є кошти. Коли ті на чомусь попадуться, влада демонструє всю силу справедливих законів.

На кордонах Канади я повісив би табличку з написом «Слабакам вхід не рекомендується», хоч у Канаді й люблять турбуватися про слабаків. Мені казали, що бездомні й наркомани отримують соціальну допомогу більшу, ніж середня зарплата в країні. Для них збудовані будинки, де можуть безплатно переночувати, помитися, поїсти. Усі безхатьки знають точки, де їх безплатно годують. Канадські політики переконали народ, що наркоманам і бездомним потрібно допомагати, бо суспільство перед ними в боргу. Я повністю підтримую політику нинішнього уряду Канади щодо злочинців, наркоманів, бездомних і навіжених, але деякі єхидні канадці жартують, що можливо влада відкриє ще кілька імміграційних програм для завезення в Канаду цих категорій людей з усього світу, які з радістю голосуватимуть за нинішню керівну партію і будь – кого порвуть за неї.

Щоб провчити мене, а, заодно, й свою сім’ю, зять орендував половину будинку за ще дорожчу ціну, ніж повністю попередній значно більший двоповерховий будинок. Тож тепер ми живемо в іммігрантському районі біля будинку наркоманів, де сусіди періодично викликають поліцію. Відразу приїздить по кілька поліційних авто. Звісно, я перебільшую свої страхи за безпеку внука, але через загрозу, що може початися стрілянина між наркоманами й поліцією, завжди відводжу малого у кімнату з вікнами, з яких не видно гніздо наркоманів. А раптом? Стіни у будинку вартістю мільйон доларів, де нині проживаємо, з фанери й гіпсокартону. Коли у наркоматів є автомат, то кулі легко проб’ють наше житло і полетять далі!

Поліціянтам теж певне платять погодинно, бо дуже повільно і довго ходять навколо будинку, вислуховують скарги, а потім сідають в авто і їдуть на інші виклики. Без дозволу господарів ніхто, в тому числі й поліція, не можуть зайти до будинку. Канадці мені розповідали, що власник квартири вбивав дівчину, сусіди кілька разів викликали поліціянтів, які приїздила, але господар не пускав їх до свого помешкання. Поліція їхала у своїх справах. Коли господар будинку таки вбив дівчину, тоді лише поліціянти від суду отримали дозвіл зайти до будинку з трупом.

Наркотики в Канаді доступні всім ще зі школи. Повсюди магазини з продажу марихуани. Заборонена реклама спиртного і цигарок, а реклама легких наркотиків процвітає. У Ванкувері відкрили завод по випуску якісних наркотиків для безплатної роздачі наркоманам. Канада однією з перших у світі легалізувала продаж важких наркотиків. Наркоман, аж, горлянку деруть від радощів - кричать: Ура! Держава привозить наркотики безхатькам, серед яких чимало наркоманів, щоб у них не було бажання займатися криміналом заради отримання грошей на дозу. Та вони майже всі отримують гроші від держави: сидять - вживають наркотики й нікого особливо не чіпають. Для наркоманів Канада теж рай.

Канадці дуже толерантні до бездомних і божевільних. На вулицях можна зустріти чимало навіжених, яких безплатна канадська медицина не в змозі утримувати в будинках для душевно хворих і тут є закон, що тим, хто не сповна розуму, буде набагато краще, коли знаходитимуться не в лікарні, а будуть інтегровані в суспільство. Безумні на вулицях і у транспорті відразу впадають в око