Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

Гайя нетерпляче озирнулася, пробігла оцінюючим поглядом по строгім меблям. Ні, це не спальня... Широкий шкіряний диван біля стіни виглядав зручним, але ніяк не був схожий на любовне ложе.

Вона побачила двері, що вели на балкон, хотіла було вже вийти, щоб оглянути околиці, але цієї миті на її плече опустилася чиясь важка долоня.

– Стій так, моя люба. Не повертайся, – пролунав позаду голос – легкий наче подих вітру.

– Тешебе? – запитала Гайя пересилуючи раптове запаморочення. 

У неї навіть  спина похолола.

Замість відповіді – чуттєвий поцілунок у шию. 

Дівчина  відсмикнула плече і сама не зрозуміла, чому це зробила.

– Що не так, крихітко? Хіба ти не казала, що любиш мене?

Гайя напружено прислухалася до його голосу.

Новий поцілунок, ще ніжніший за попередній,  кинув її в незрозумілу паніку. Вона трохи відсторонилася від його наполегливих губ.

– Ні, почекай, почекай, будь ласка… щось мені недобре… Я хочу подивитися на тебе…

– Забула, як я виглядаю? – його долоня ковзнула до її грудей, пальці повільно почали розстібати гудзики на сорочці.

Гайя відсахнулася. 

Серце стукало нерівно і глухо, дихання збивалося. Через запаморочення вона майже нічого не тямила, але одне розуміла напевно: відбувається щось дивне, і Тешеб раптом перестав бути близьким і бажаним.

– Сін! – пролунало наче грім  посеред ясного неба, – Перестань морочити  їй голову.

–  А дівчинка  – не дурна! Відчула, що це не ти!

Гайя перевела подих і повільно обернулася.

Тешеб стояв у отворі дверей, а  поряд же з нею знаходився хтось – не менш високий і красивий, але зовсім чужий, далекий…

Гайя відступила. Лють  піднялись в її серці наче хвиля цунамі, і  вона насилу впоралась з нею.

– Не турбуйся, –  сказав Тешеб з посмішкою, –  це лише Сін.  Інколи він  нудьгує, тому й робить усілякі дурниці. Йди-но краще  до мене!

Вона, повільно, ніби знехотя підійшла і подивилася на нього похмуро. 

Душа тріпотіла  – злякано, обурено, як тоді, вперше, коли її обмацали з ніг до голови, роздягли і залишили одну із зав'язаними очима…

– Мені стало цікаво, чи зуміє чарівна крихітко відрізнити одного від іншого?  Ну що вдієш, такі ось у мене виникають інколи бажання,  –  Сін  пересмикнув плечима.

–  Слухай його більше! – сказав Тешеб і заступницькім  жестом обійняв її за талію.

– А він теж … бог? – запитала Гайя, косо подивившись на Сіна.

– Теж.

– А хіба мені можна бачити інших… Богів  Повного Місяця?

– Можна! – всміхнувшись, першим відповів  Сін, – Тепер тобі, гарнюня, все можна… Добре,  не буду заважати  вашому возз'єднанню! А ти нічого, солоденька... – сказав він і, проходячи повз Гайї, легенько поплескав її по загривку.

– Хай він так не робить, – тихо, але твердо промовила Гайя, – Мені не подобається! Я не давала йому дозволу чіпати мене!

–  Син – насмішник, але він мій друг. З давніх часів.

– А мені не подобається! – повторила Гайя і на мить тицьнулася чолом у розкриті груди Тешеба.

Їй було боляче дихати. Бажання встромлялося в тіло гострими голками. Вона розуміла, що так не повинно бути, але нічого не могла вдіяти зі своїм тілом – воно зрадило її, воно їй більше не належало. Не лякали ланцюги, що наглухо прикували її до поцілунків Тешеба, до його ласкавих дотиків, не турбували думки про те, як ці ланцюги потім розривати.

– Ніхто до тебе не доторкнеться, крім мене, обіцяю, –  вагомо сказав Тешеб, – А тепер ходімо!

– Куди?

– Чай з плюшками пити або вибирай сама, чого бажаєш.

– Але я думала... – Гайя почервоніла і  ковзнула йому під сорочку. Тремтливі пальчики пробігли  по його  тілу, добралися  до  реміня на джинсах.

Тешеб підхопив її на руки і кинув на диван.

І знову, миттєво злетіли всі покрови та заборони. Гайя знову поринула у солодко-горячи, незвідані хвилі  своєї пристрасті.

Тешеб мав рацію, коли казав, що чим далі, тим більше запаморочливих польотів вона зможе випробувати. 

І не меншу насолоду доставляли поцілунки, якими вона обсипала кожну частку його могутнього, такого спокусливого   тіла.

Тешеб не знав фізичного виснаження. Все, що їм рухало – це бажання чи небажання близькості. 

Пестячи  жінок, він нічого не відчував і робив це автоматично і вміло, щоб доставити найвище задоволення.

Але Гайї  вдалося розбити цю  непорушну стіну. Він цілував усі складочки її замшевого паху, відверто насолоджуючись запахом і смаком цих таємних найніжніших закутків, і коли Гайя почала кричати і битися в його руках, голова його знову наповнилася вогнем і гулом вулканів, які вивергалися розпеченою лавою!