Луї Фердінанд Селін - Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін

— Куди це вас несе, блощики? блощиці?.. збуджені служниці, нервові кюре, психуваті обліковці, сафічні ліцеїстки, простатичні вдівці, жертовне поголів'я Фуальдеса[141], крамарки без прибутку, селянки без яєць, застуджені нотаріуси, куди ви пхаєтеся?.. Тринькати не свої гроші на вистави, де фальшиві перса, фальшиві пекла, фальшиві депутати, фальшиві одурені, фальшива музика! Отямтеся, фальшиві цікавці! придбайте Феєрію! і все! Ідіть додому! Феєрію куплено!.. І не сперечайтеся про те, про се! хто! що! чого! Міркувати зась! розуміти теж!.. обходьтесь без причастя! обходьтеся без поглядів у небо!.. униз… довкруж!.. литки за півтора метра!.. літаки за десять, двадцять, тисячу метрів!.. пхайте носа в гаманця!.. купіть Феєрію! спаліть все інше!.. усе інше! Без вагань! громадяни! дянки! хвойдюки! ойди!

Ваші слова всі гаряче вітають! А яка хвальба! А як вас, ідола юрби, стягують згори!

— У каталажку! негідник! брехун!

А як вас штурхають, спутують, гамселять!.. Та ви, як ніхто, ви з породи лев'ячих! гарчите! кусаєте! роздираєте!

— Феєрія! Феєрія! До біса Кодекс!

Поліцаї вибивають вам сім-вісім кликів… Преса інформує… це вже не просто вихід книжки, це смерч… Я знов у виправному суді, ви зі мною! нечувана пригода!

От що діялося зі мною, недорікою, та уявіть собі щось інше… що вам справді непереливки… хворий, лежачий, похмурий… це може бути!.. вас не оминуло, вам тривожно… Тут уже не до сміху!.. бридка недуга вас спіткала… скажімо, рак… не вдавайте подиву!.. у вас уже давно манія!.. скільки вже згаяли годин, вдивляючись у дірку в дупі?.. ви вихиляєтесь із дзеркалом то спереду, то ззаду, навпочіпки, навприсядки, в сльозах, встромивши носа в геморой, принюхуютеся знов і знов?..

Не сперечайтесь! Це про мене! про мене! Одна корисна фізкультура, як надійде тривожна мить: на коліна! прогинання у формі О! а потім Z! весь торс, як арка, як місток, до стегон! голова між ногами, згинання-розгинання аж до яєць… усе тіло у формі J! і Y! ваш ніс упирається аж у міжсраччя! у руру! у формі старовинного пістоля, у плямах, о Боже! у яких? тільки там і все! лайно чи кров?.. і всесвіт! іще раз!.. хекаєте з напруги, у глибинах дупи, з вивернутим торсом! носом! ще! ще! скрутилися вчетверо!.. ушестеро!.. всемеро!.. нюхаєте!.. ще! ще! із хрипом!.. серцебиття!.. биття!.. «Бінотубі»? але кому в що вірити? ні в що!.. ні в що!.. тільки в дірку в дупі!.. у руру!.. сміливіше пхайте носа!.. прогинайтеся!.. легені стиснуто!.. задихайтеся! і прогинайтеся! з усіх сил до дупи!

— Рятуйте! Рятуйте! що?.. що? мою дупу?..

Носом у грудочку засохлого чого? чийого?

— Чи? Чи? Боже! Вседержителю! О, моє все! Що? Що? про що?

У лещатах сідниць, виворотом, ніби повішений животом назад з безнадії…

Не один фахівець потрібен… десять! двадцять! сто!

«Що… що, мій зад?» Лікар вас уже дивився… «Магі-і-істре! Магі-і-істре!.. дочку! дружину! матір! Люсьєна небожа! свої замки Луари! свої дванадцять сейфів! віддаю все за новий зад! задарма віддаю! задарма!..»

Лікарі вас разів двадцять оглядали! Всю вашу дупу обдивилися… хмурилися, головами хитали… стискували-розтискували, впихали десять… двадцять свічок!.. нюх?.. нюх?.. і знов хитали, нюхали… тривога наростала… ви рвонули at home!..

— До Ларуса! До Ларуса[142]! На поміч!

Ви зжерли двадцять Ларусів! нових, старих!.. від страху дупа стислася, й туди треба запхати більше! іще більше!

— Ах, стервозність! Ах, залізна спина! Назад! Назад до дірки в дупі! Дивись! Дивись! Кажи! О, Сфінксе дупи! усе!

І от ви знову склалися учетверо! увосьмеро! Ох, гімнастика із люстром! на три чверті додолу удвоє попід спереду! Клятий Ларус!.. Ох, божество, був би гібоном! Ви ремствуєте на всесвіт! справді гібоном! безмежна гнучкість!.. радикуліт вас крутить, прибиває, ви акробат-скиглій, носом у дупу, лайно і кров! безпомильно! глибше! ще глибше!.. дворогий, скоцюблений, судомний! ніби роги вилазять з поясниці!.. «а-а-а-а!» з вас рветься крик… «а-а-а-а!» ви гримаєте додолу непритомний… та біль знов бере за поперек! приводить до тями!.. лікар стоїть над вами і дивиться.

— Тримайтеся! — каже він вам. — Тримайтеся!

Тримайтеся? Тримайтеся? щипці? клинок? а хто рве вам м'ясо з попереку? Він не каже хто!.. м'ясо і кістки?.. Він не знає…

— Сміливіше, друже! Нумо, на ноги! Приписую вам прогулянки!

Ви слухняний… Спочатку рачки… а потім, скоцюбившись, на двох ціпках… тисячолітньою аркою!.. двічі сторічний по стражданнях… плачучи бурмочучи харкаючи… скоцюбившись, на двох ціпках… хто йде повз не розуміє? озирається?.. ви не до них говорите! до себе! усе! всю правду! весь жах, коли ви там! невідступні думки! ще і ще!

— Звичайний геморой, як у бабусі?

Овва, вас раптом заливає радість! Стрясає! Ви дибаєте на милицях! радість! така радість! звичайний геморой, як у бабусі?.. феєрично! чарівно! вас розпирає захват!.. благодійне відпруження, як у Ансельма, Едуардового кузена? Чом би й ні? чорт! чом би й ні? Ви вже не стримуєтеся! Ах, новоснага! Ах, новонадія!

Але агов! аж надто гарно! тряский оптимізм! ви задихаєтеся! засильно! зависоко! заекзальтовано! Ви хекаєте… вас трусить… ви знову на дні! безодня! безодня! Паскаль назавжди!

— Пухлина, як в Ельвіри? Полевої сестри?.. велетенська пухлина, фантастично кривава, яка випирає з-під ребер, зі спини, з розверзнутих роз'їдених легень…

Тривога наздоганяє вас, перекидає.

— А-а-а-а! А-а-а-а! Ларус! Ларус!

Ви ледве зводитеся й белькочете…

— Ларус! Ларус!

Підтюпцем! Галопом! До Ларуса!

Ви знову рушили на милицях, накульгуючи…

— Додому! Додому!

Ви знову зарилися в сторінки!.. У томи! У томи!.. зображення!.. слова!.. ще глибше!.. Хай йому біс!.. глибше!.. на останньому подиху!.. знання завжди неповне! Як виглядає ваша дуподірка?.. Знову рачки! Сміливець!.. генетист! анатоміст! гімнастист! патологіст-компаративіст! Сторінку вирвано одним ривком! з Ларуса! і виворотом тіла ваше лице між сідницями: порівняння! друга частина вправи! Згусточок крові на кінчику носа… свіжа проба in vivo… правда!.. купа родинних спогадів!.. а на мамин анус схоже? в її останні миті! на вирвану сторінку, отам!.. дивитеся скоса!.. одним оком косите на сторінку… іншим у дірку… І знову спогади про дядька! Чудового дядечка! останні дні!.. з тривогою і сумом у горлі… і спогадами про кузена Поля, який помер у таксі… але як?.. казали, від