Тосікадзу Кавагуті - Доки кава не охолоне, Тосікадзу Кавагуті

історію Чоловіка-мумії, Кеї ще більше ним зацікавилася. Минуло небагато часу, і її цікавість переросла в закоханість. Негаре став першим, кого покохала Кеї. Одного дня в пориві емоцій вона підійшла до Чоловіка-мумії. Стояла перед ним, і він видавався навіть більшим, ніж вона уявляла. Наче то була висока стіна. «Гадаю, ви саме той чоловік, за якого я хотіла б вийти заміж», — сказала вона, анітрохи не вагаючись і не соромлячись. Промовила це просто в очі Чоловікові-мумії. Уперше говорила так з чоловіком.

Він подивився на неї згори вниз і якийсь час нічого не казав. Відтак дав ствердну й цілком прагматичну відповідь:

— Тоді тобі доведеться працювати в кафе.

Відтоді вони зустрічалися. За три роки, коли Кеї було 20, а Негаре — 23, побралися й стали подружжям.

Кеї пішла за барну стійку й узялася витирати тарілки та розкладати сухі склянки на полицях, як робила це завжди. З кухні почулося булькання сифона. Когтаке занепокоєно дивилася на Кеї, Казу повернулася на кухню, а Негаре все молов кавові зерна. З якоїсь нікому невідомої причини жінка в білій сукні не відводила очей від Кеї.

— Ох… — вигукнула Когтаке за мить до того, як почувся звук розбитого скла.

У Кеї з рук вислизнула склянка.

— Сеструню! З тобою все гаразд? — Зазвичай незворушна Казу в паніці вибігла з кухні.

— Вибач, — сказала Кеї та взялася збирати друзки.

— Облиш, сеструню, я сама позбираю… — Казу підхопила Кеї, у якої вже підгиналися коліна.

Негаре мовчки дивився на них.

Це вперше Когтаке побачила Кеї в такому стані. Вона була медсестрою й щодня мала справу з недужими. Але й сама зблідла, побачивши, як зле було подрузі.

— Кеї, люба… — пробурмотіла вона.

— З вами все гаразд? — запитала й Фуміко.

Їхня тривога, звісно, привернула увагу Фусагі, і він підняв голову.

— Перепрошую.

— Гадаю, Кеї краще звернутися в лікарню, — порадила Когтаке.

— Та ні, усе зі мною буде гаразд, справді…

— Але мені здається…

Кеї вперто похитала головою. Однак її груди важко здіймалися, коли вона дихала. Здавалося, їй було гірше, ніж вона сама гадала.

Негаре мовчав. Лише похмуро дивився на Кеї.

Кеї глибоко вдихнула.

— Мабуть, мені й справді краще полежати, — сказала вона і, похитуючись, пішла до затильної кімнати. З виразу Негаре вона зрозуміла, що її стан дуже його непокоїв.

— Казу, приглянь, будь ласка, за кафе, — попрохав Негаре й пішов за Кеї до затильної кімнати.

— Так, звісно, — відповіла Казу, але не зрушила з місця, ніби подумки була десь далеко.

— Каву, будь ласка.

— Ох!.. Перепрошую.

Вочевидь, Фусагі відчув загальний настрій, і йому вже давно свербів язик нагадати про своє замовлення. Його зауваження про каву вирвало Казу із задуми. Вона раптом збагнула, що надто перейнялася станом Кеї, геть забувши про каву для Фусагі.

День добіг кінця в тому ж гнітючому настрої.

Відколи завагітніла, Кеї за кожної вільної хвилинки розмовляла з дитиною у своєму животі. На четвертому тижні ще зарано називати плід дитиною, але вона на це не зважала. Щодень починала з привітання «Доброго ранку», а Негаре називала «татусем». Розповіді про те, як минув день, стали її щоденною звичкою. Ці розмови з дитиною в животі були для Кеї найщасливішими миттєвостями її життя.

— Бачиш? Це твій татусь!

— Мій татусь?

— Так!

— Він такий кремезний!

— Так, але велике в нього не лише тіло. У нього велике серце! Він дуже добрий і турботливий татусь!

— Ох, чудово! Не можу дочекатися, коли зустріну його.

— Татусь і матуся теж не можуть дочекатися зустрічі з тобою.

Переважно такими були діалоги Кеї з майбутньою дитиною, у яких вона грала обидві ролі. Але сумна правда полягала в тому, що з кожним днем вагітності її стан погіршувався. На п’ятому тижні в її матці сформувався гестаційний мішок[18], усередині якого містився ембріон завбільшки один-два міліметри. У цей час уже чутно серцебиття ще не сформованої дитини, починають активно формуватися її органи. Розвиваються очі, вуха й рот, а всередині формуються кишківник, легені, підшлункова залоза, спинні нерви й аорта. З’являються ручки й ніжки. Саме цей ранній розвиток плода виснажував і без того слабкий організм Кеї.

Її кидало в жар, ніби в гарячці. А від гормонів, потрібних для формування плаценти, вона відчувала втому й сонливість. Вагітність також впливала на її настрій, який постійно змінювався. Періоди хвилювання змінювали лють і пригнічення. Траплялося, що й звична їжа смакувала геть інакше.

Та, попри все, Кеї жодного разу не поскаржилася. Ще з дитинства загартована частими госпіталізаціями, вона ніколи не нарікала на самопочуття.

Однак за останні кілька днів стан Кеї неабияк погіршився. Два дні тому Негаре звертався до її лікаря. Розповідаючи про перебіг вагітності, лікар сказав таке:

«Насправді серце вашої дружини може не витримати пологів. З шостого тижня почнеться ранкова нудота. Якщо її напади будуть тяжкими, доведеться її госпіталізувати. Якщо Кеї вирішить народжувати, то має розуміти: шанси, що й вона, і дитина виживуть, дуже малі. Навіть якщо вони переживуть пологи, організм Кеї зазнає великих випробувань. Вона має усвідомити, що це скоротить її життя».

Відтак додав: «Оптимальний період для переривання вагітності — від шести до дванадцяти тижнів. Якщо ваша дружина вирішить зробити аборт, що швидше ми це зробимо, то краще. Аби не було запізно…»

Повернувшись від лікаря, Негаре нічого не приховував від Кеї, відкрив їй усю правду. Та вислухавши його, вона лише кивнула й сказала: «Я знаю».

Після зачинення кафе Негаре самотньо сидів біля барної стійки. Приміщення освітлювали тільки настінні лампи. На стійці рядочком лежали кілька паперових журавлів. Він склав їх із серветок. Єдиним звуком усередині було цокання настінних годинників. Єдиним, що ворушилося, були руки Негаре.

Дзень-дзелень.

Хоча пролунав дзвоник, Негаре ніяк не зреагував на його дзеленькання. Він просто поклав ще одного завершеного паперового журавлика до решти вишикуваних на барній стійці. До кафе ввійшла Когтаке. Вона зазирнула сюди дорогою додому, бо дуже хвилювалася через Кеї.

Негаре, не відводячи погляду від своїх паперових журавлів, легенько кивнув. Когтаке зупинилася на порозі.

— Як там Кеї? — запитала вона.

Когтаке довідалася про вагітність Кеї майже відразу, але й гадки не мала, що самопочуття жінки може так швидко погіршитися. Вона здавалася такою ж занепокоєною, як і опівдні.

Негаре відповів не відразу. Узяв ще одну серветку й почав складати її.

— Якось дає собі раду, — мовив він.

Когтаке сіла біля барної стійки навпроти нього.

Негаре пошкрябав кінчик свого носа.

— Вибачай, що змусили так хвилюватися… — Він подивився на Когтаке й винувато опустив голову.

— Цим не переймайся… Чи не краще їй погодитися на госпіталізацію?

— Я казав їй, але вона не хоче про це чути.

— Так, але…

Негаре