Влада Клімова - Щоденники рієлтора. Чарівниця Діана, Влада Клімова

Латуш безсило відпустив гадюку. Інга впала на підлогу та кашляла не менше, ніж син у нападі хвороби. А маленький плакав і обіймав тата розбитими рученятами. Кирило стояв блідий, неначе вже зустрівся зі смертю. Чому життя таке страшне?

Звичайна дівчина колись, на відпочинку, побачила у Вільнюсі парубка з зеленими очима і закохалася в нього. Настирливо чіплялась, аж доки недосвідчений молодик не наробив дурниць. Він чесно оженився, залишив дім та переїхав до її країни. Скоро в них народився син, а потім дуже захворів. Кирило працював пожежником і заробляв пристойні гроші, аж доки сам не обгорів. А жінка миттю розлучилась і викинула його з дому. Саме тоді він і зустрів ту, котра вперше напоїла його душу лавою щирих почуттів. Їй теж була потрібна допомога. Так до знедолених створінь прийшло божественне Кохання. І в ту саму мить, коли закохані були готові з’єднатися навіки, колишня зіпсувала їх долю. Тепер дуже добрий чоловік не витримав та намагався відібрати життя у підлої. Але син мав характер тата. Він до крові розбив маленькі рученята, встиг зламати замок та врятував матір від неминучої смерті. Наразі її запхали у швидку, а Латуша – до поліційної машини...

Сусіди почули ґвалт та викликали екстремальні служби. Хлопчику вже змазали рученята йодом і він вперто рвався до авто із татом. Та скоро у подільському дворі настала тиха ніч. Малий залишився в сусідів, забився у куток і плакав. На диво, цей кошмар не викликав у нього нападу астми. Як прикро, що життя дитини (серед великої родини) так насичене нещастями!

* * *

У відділку Кирила посадили в клітку до бездомних, котрих сьогодні зібралося чимало. Але ні в кого з них не виникало жодного бажання чіпати могутнього чоловіка у розірваній сорочці, з купою шрамів на тілі.

Латуш ще й досі виглядав, наче мертвий, тільки що дихав. Ніч він провів без сну. Можливо згадував знайомство чи наші перші зустрічі та кашу, котру зварив для дівчини в сльозах. А потім безкрає Щастя, що заполонило кожну мить й захлинулося на найвищій ноті... Чи може навпаки, порівнював душевний біль з фізичним, коли його поглинало полум'я? Куди не повернись, а суть життя – то нестерпний біль.

Після ранкової баланди Латуша привели на розмову до слідчого. Та затриманий був небалакучим. Ось його згаслі очі засяяли стражданням і він сказав:

– Я підпишу усі статті, свої й чужі, тільки дозвольте я викличу батьків до сина. Він дуже хворий і йому потрібен спеціальний догляд.

Але слідчому було відомо, що їх підозрюваний – громадянин Євросоюзу й має право на розмову з представником посольства. Він щось спокійно дописав і відповів:

– Такої послуги нам від Вас, пане Латуш, не потрібно. Відповісте за законом нашої країни лише за скоєне. Будуть вагомі докази - закриємо, а якщо ні - попросимо додому. У нас своїх нікуди саджати. А телефон? Будь ласка, прошу.

У лікарні тим часом Інга вже плакала в обіймах мами. Теща Кирила зроду не любила. Казала, що він біла кістка та не підходить їй в рідню. Тому наразі злісно прохала дочку:

– Все напиши! Нехай сидить грішний супостат! Я б і ту курву зі світу якось витравила, але ж боюся йти до знахарки. Кажуть, вона дочка відьми. Ось і причарувала твого дебіла.

– Ма, що ти мелеш? Яка відьма? Підкинута вона, – з великим апетитом пожирала «боляща» все, що принесла в лоточках мама. – Та й не хочу я його саджали.

– От дурна! Ще й досі мариш про його дрючок? – шипіла теща.

– Сядь, мамо! Я поясню доступно. Як Латуша посадять, він на зоні валянки шитиме, чи що вони там роблять? А так він – закордонний тато мого сина (єврики й поїздки). Зловила суть?

– Ага! Оце ти розумно придумала, – захоплено змінила думку мати. – І все одно дуже хочеться, щоб він сидів. Шию он як тобі скалічив...

Скоро до Інги в палату навідався слідак. Підготував листок і ручку, щоб постраждала написала офіційну скаргу. Але колишня рятувальника стояла на своєму:

– Та про що писати, пане слідчий? Ми з чоловіком давно не бачилися. Скучили дуже. Ну, й трохи перебрали з втіхами. Жартуємо ми так інколи. Кохання у нас сильне і синок. Ви відпустіть його, будь ласка, бо я нічого писати не буду.

Так, за відсутності злочинних намірів, Кирила скоро відпустили. Крім того, хитра Інга аби задобрити родину Латушів дозволила взяти малого для продовження відпочинку до Литви. А сама зайнялася власним відпочинком.

Виходить Кирило мав рацію, коли говорив, що для себе коханої його колишня має голову на плечах. А ще по-секрету вона хвалилась матері, що вбила двох зайців...

Про що це вона? Про те, що стосунки з колишнім не стали ще гіршими й він взяв сина до себе, а їй можна досхочу побайдикувати? Чи той вислів буквальний, а нещасних зайчат звали Кирилом та Діаною?

Розділ 27. Нова сторінка

От я й перегорнула нову сторінку зі щоденника свого життя. Пішло у небуття дитинство та неперевершена віщунка Магда. Забралася за океан лесбійка Софія. А Кирило Латуш полетів з сином додому, щоб спробувати забути блакитні очі, котрі віддано кохав.

Я за два тижні на просторах центру дуже полюбила спів солов’я. І як тільки сідало сонце, а зелену тишу обіймали сутінки, він починав свою чарівну пісню. Можна було годинами стояти біля відкритого вікна, слухати пташку та дивитися на зорі. Вони моргали своїми жовтими очицями зі всесвіту, а я бачила серед них зелені очі та відчувала нестерпну самотність і пекучий біль.

Та інколи життя підкидало мені щось позитивне. Наприклад, я купила собі дім. Аби не шокувати «новосельців» Микита запросив свого нотаріуса, й тепер я законна власниця маєтку Щедриків. А наостанок «сивий граф» запропонував мені відзначити Угоду в одному з ресторанів центру.