Влада Клімова - Щоденники рієлтора. Чарівниця Діана, Влада Клімова

– Про це я знаю й співчуваю Вам, Діано. Київська область, хоч великий край, але ж віщунку поважали навіть у більш віддалених місцях. То як, подобається мамин замок? Відберете у мене спадок? – він підморгнув, а я від того погляду відчула, що по спині біжать мурашки.

– Якщо зійдемося в грошах, то відберу! – знову заговорив в мені рієлтор.

– Люблю рішучих! Достеменно сторгуємося, пані Діано. Нагору Вас супроводити чи й так повірите, що в матусі не було термітів? – продовжував свої дотепні жарти господар спа.

– А я люблю доречну впертість. Тому підемо і нагоду, і в підвал. Ви ж розумієте, що ці троянди та Ваші компліменти ніяк не відвернуть моєї уваги від стін та документів. Невже ніхто Вам не казав, що Ковтун навіть у дрібницях вгризається, що той шакал?

– Ні, я цього не знав. Та якщо й звір, то дуже гарний! – це переходило всі межі. Бо «сивий граф» відверто загравав до покупця та посередника одночасно.

Великі суми мене ніколи не лякають, а навпаки приваблюють тому, що з них до рук пливуть такі ж великі комісійні. Та він озвучив непомірну суму. Я підвелася й рішуче прорекла:

– Я вдячна Вам, за огляд замку, але мені подібна цифра не світить.

– Діано, а за скільки заберете? Я хочу, щоб будинок належав саме Вам, – підвівся Щедрик і здається тепер уже не жартував.

Навіщо цьому пану знати: що на рахунках, як продам квартиру, залишиться ще й на авто? Моя професія навчає азартно торгуватись. Рієлтор – то гравець, а я гравець цілком азартний.

Розділ 26. Відпусти її

Доки я гралася в азартні ігри з новим знайомим, мій старий знайомий, точніше кинутий коханий – Кирило Латуш завітав додому. Батьки зустріли його радісно й привітно. Та цього разу син з’явився, на диво, замкнутий і злий. Він кілька днів нікуди не виходив, лежав у своїй кімнаті та пестив на телефоні чиєсь фото...

А потім повідомив, за столом, що повернувся назавжди. В Українській столиці його наразі не тримало вже нічого. Він працював в приватній фірмі, згідно з угодою, та в акурат перед страшним фіналом Щастя випустив групу. А новий договір іще не склав.

Тому настирливо почав шукати: куди прилаштуватись вдома? Зустрівся з друзями по війську. У рятувальників спитав, але вони при всій повазі, шанували закони. Не може інвалід, на групі, знову підійматися по драбині в полум'я чи лазити десь по мотузці й відповідати за цивільних.

Єдине, що давало Кирилові розраду – це малюнки сина. Він присилав їх, з телефона мами, доволі часто. Та якось прийшло відео. Татко зрадів, подумавши, що Івчик записав для нього пісню або віршика. І він відкрив того клятого «віршика». Малий поки не дуже розбирав, що натискає в телефоні та випадково надіслав фатальний ролик, де прохав у чужої тьоті залишити йому тата...

Відомо, що стрімке й гаряче кохання юної красуні звело Кирила з розуму і він збирався під вінець. Але я миттєво й жорстоко, без жодних пояснень, кинула його. Тепер ПОЯСНЕННЯ у Латуша з’явились! Він ринувся в аеропорт і вилетів на Київ.

Сидів під деревом та чекав аби колишню принесло додому. Ось Інга з Іваром зайшли до двору. Малий побачив тата і радісно побіг в його обійми. Кирило погасив недопалок та поглядом вбивав нестерпну жінку.

– Ви тільки подивіться на цього святошу! А мені казав, що спалить, як побачить сигарету, – почув він її нудний голос та варіант, як здихатися потвори. Блаженно обійняв синочка, поцілував у маківку, бо знав, що дим йому зашкодить. Потім мовчки завітав до квартири, закрив малого в спальні на ключ і приготувався виконати вирок, але спочатку показав тварюці ролик:

– Навіщо ти таке зробила з моїм оновленим життям? Тобі було недостатньо горя?

Інга знітилась, завертілась, бо підлість інколи буває схожа на розум, тільки занадто збочена й скрикнула:

– Де ти це взяв? Та блядь прислала...

Краще б вона цього не говорила! Це була остання крапля. Кирило обхопив її за горло, підняв з підлоги й почав душити.

– Ні, не Вона! Ти сама, потворо, скинула мені з дитячими малюнками. Суко безмозка, що переплутала файли та заразом знищила моє життя з найкращою в світі? За що ти так ненавидиш все гарне? Тому що прийшла з пекла? Туди й підеш зараз, в казан, до друзів...

Інга посиніла й хрипіла, а він безжально давив, аж доки Івар не вискочив зі спальні. Дитина вчепилась батькові за ноги й кричала не своїм голосом:

– Татусю, відпусти! Це я у всьому винен... Відпусти її... Я хочу, щоб ви обоє були зі мною...