Олег Калашніков - Захисники, які ступили за межу життя, Олег Калашніков

Пам’яті Юрія Жабенко

Був Юрій старшим у сім’ї,
А із батьків – одна лиш мати.
Він шанував, любив її, 
Завжди хотів допомагати.

Не просто було їй одній 
На ноги діток піднімати:
Дівчатка дуже ще малі, 
Не виріс ще і Юрин братик.

Не стало рано татуся,
То ж Юрій взяв на свої плечі,
З початку і аж до кінця,
Відповідальність за малечу.

Він мріяв швидко підрости,
Щоб вже самому заробляти, 
Щоб гарні гроші в дім нести, 
Господарем хорошим стати.

І після школи він учивсь
На водія і машиніста, 
Та й автослюсарем трудивсь 
І був той шлях його тернистим.

Непрохана прийшла війна
І мріям збутись не судилось.
У вир подій тягла вона –
На сході перша кров пролилась.

Військовий досвід хлопець мав, 
Бо відслужив на той час в війську, 
На захист Батьківщини став 
І поважав людей армійських.

Бійці попали під обстріл,
Бо ворог сильно бив із «Градів».
Наш Юра у бою поліг –
Спасати – вже зусилля марні.

Його надії не збулись, 
Хоча робив усе для цього.
Про все, що мріяв він колись,
Родина зробить задля нього.