Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

•••

   Більшу частину дня Ноа провів у своїй кімнаті, вичитуючи в інтернеті який він небезпечний злочинець, і водночас ні на мить не перестаючи думати про Леа. Кілька разів він з нею зв'язувався, щоб дізнатися чи все у неї гаразд. Леа, як завжди, була спокійна та незворушна, і вкотре запевняла, що ймовірність розвитку якихось небезпечних подій наразі вкрай низька. Камілла сумувала та щоразу питала, коли повернеться Леа. Ноа завів її до себе в кімнату та ввімкнув телевізор, налаштувавши його на дитячі канали, щоб якось її відволікти та зайняти.

   Кузя до обіду лише тим і займався, що спав, їв і ще кілька разів надовго зникав у туалеті. Після обіду його потягло на розмови, і він навідався до Ноа у його кімнаті. Проте десь о першій годині дня із Леа зник зв'язок, її стільниковий більше не відповідав, і Ноа стало зовсім не до розмов. Він, звичайно, розумів, що з метою безпеки вона могла його просто вимкнути, більше того, її місія власне і передбачала такі запобіжні заходи, проте це його ні на йоту не заспокоювало. Незнання того, що відбувається, та розуміння, що, незважаючи на свої грізні бойові здібності, вона насправді може бути дуже вразливою та беззахисною, поступово нагнітали почуття тривоги. Кузя, помітивши, що Ноа явно не в настрої, не став більше нав'язуватися та пішов до себе дивитися телевізор.

   До четвертої години дня Ноа вже не знаходив собі місця. Зв'язок з Леа так і не з'явився. Навіть Каміллу тепер більше не захоплювали диснеївські мультфільми та передачі про тварин. Вона тихенько вмостилася у Ноа на ліжку, склавши таким чином йому компанію з терплячого очікування повернення Леа. Вона навіть перестала перепитувати його про це, ніби сама налаштувалась на одну з ним хвилю, тривожно поглядаючи, як він намотує по кімнаті безцільні кола.

   Напругу тривожного очікування перервало клацання замка вхідних дверей. Ноа та Камілла, змінившись на обличчі, де тепер засвітився вираз глибокої надії, попрямували на перший поверх. То була Леа. Її обличчя знову було чимось забруднене, сплутане волосся було трохи скуйовджене, а в руках вона тримала якісь коробки.

   Камілла підбігла до неї перша та взяла її за руку:

   — Леа, чому ти мокра? — спитала вона, торкаючись її джинсів та курточки.

   — Я вирішила трохи поплавати в озері, — відповіла та. — Камочко, я тобі купила альбоми для малювання та фарби, а також цікаві книги.

   Камілла зраділа і, підстрибуючи, почала заглядати в коробки.

   — Багатьох встигла ліквідувати? — похмуро пожартував Ноа, радіючи її поверненню не менше Камілли.

   — Сьогодні жодного, — як завжди серйозно відповіла Леа.

   — Розкажеш, що сталося?

   — Звичайно.

   Леа звернулася до Камілли:

   — Камочко, ти зможеш занести це до своєї кімнати?

   Камілла спробувала схопити три коробки за перев'язані стрічки, і їй це вдалося. Вона кивнула головою.

   — Іди до себе, а я переодягнуся і теж прийду.

   Камілла зі щасливим обличчям, підстрибуючи, вирушила сходами на другий поверх. Леа перевела погляд на Ноа:

   — Ідемо, — вона попрямувала у бік ванної кімнати.

   Ноа пішов за нею. Леа почала розповідати:

   — У Le bouclier нікого немає, агенція закрита. Проте одного разу за час мого спостереження туди таки навідався Філ, прихопив якісь документи та знову поїхав. Я встигла до його автомобіля прикріпити GPS-маячок. Він вирушив до себе додому і поки його автомобіль й досі там. Тепер я знаю, де він живе.

   Леа зайшла у ванну та почала роздягатися. Ноа, трохи зніяковівши, відвернувся убік, продовжуючи її слухати.

   — Далі я вирішила з'їздити до De la Paix і спробувала там з'ясувати щось про Алекса, — Леа зробила паузу, розташовуючись у душовій кабінці і водночас відкриваючи воду.

   — І…?

   — Це була пастка.

   — Пастка? — здивувався Ноа.

   — Так. Згадка цього готелю – це віртуозна пастка. Можливо, Кузю навмисно возили туди для такого випадку, або, може, Кузя знав і усвідомлено надав цю інформацію мені.

   — Може, вони вже потім прорахували таку можливість, що ти спробуєш навідатися туди після того, як можливо дізнаєшся про це від Кузі? — припустив Ноа.

   — Пастку було підготовлено ще до того, як Кузя втік з нами. Вона готувалася навмисно та заздалегідь. З готелем De la Paix Алекса нічого не пов'язує і не пов'язувало. Там все було організовано так, щоб дочекатися мене та влаштувати майже ідеально організоване стеження.

   — Тобі загрожувала небезпека?

   — Не така серйозна, щоб я з цим не впоралася.

   — Як ти втекла від них?

   — Вони були не готові переслідувати мене під водою Женевського озера.

   У Ноа на обличчі з'явилася трохи помітна посмішка:

   — Я радий, що з тобою все гаразд.

   Леа вийшла з душової кабінки, витерлася рушником і накинула на себе халат, що висів у ванній кімнаті. Ноа тепер знову дозволив собі дивитися на неї. Він запитав: