Рік Вейкман (Wakeman) - Сварлива рок-зірка в літах, Рік Вейкман (Wakeman)

впевненим в тому, що напівп'яний гурт поводитиметься добре і зрештою тихо повернеться до готелю й засне.

Цей ресторан фактично складався з двох кімнат, які були поєднані, і ми майже зайняли половину приміщення. Через кілька хвилин Пет встав і підійшов до офіціанта, трохи побалакав, а потім повернувся до столу.

- Слухайте, хлопці, я поспілкувався з офіціантом, і він дозволить нам повісити скатертину в простір між двома кімнатами, щоб ми могли дивитися мої фільми з мінімальною гучністю звуку, якщо ви розумієте, це я роблю, щоб не заважати іншим людям їсти. Я сумніваюся, що вони все одно зрозуміють, про що йдеться, оскільки це англійською мовою. Після цього він повернеться в готель, щоб випити кілька порцій, а потім ми заплануємо день, га? Звучить добре?

Це справді звучало добре, тож усі схвально кивали.

Пет взяв цю величезну скатертину, заліз на стілець і став приклеювати її скотчем до стелі та стін з обох боків, ретельно стежачи, щоб ніхто більше в іншій половині ресторану не зміг побачити ці надзвичайно пустотливі фільми. Приблизно через десять хвилин його імпровізований екран проектора був готовий, і з того місця, де ми всі сиділи, решта відвідувачів не звертали уваги на зміст фільмів. Ми всі відчували себе досить задоволеними, особливо Пет.

- Хай-хо, хай-хо…, — пролунало, і ми всі сіли з нашими сосисками, щоб дивитися.

Тоді з’являється Білосніжка, яка починає дуже метушитися з цими сьома гномами, чиї пісюни на цьому етапі зовсім не маленькі.

- Хай-хо, хай-хо…

Наступна штука, про яку нам відомо, це абсолютний хаос з іншого боку скатертини/екрану проектора, де сидять інші відвідувачі. Чоловіки вищого класу Німеччини кричать і жестикулюють, жінки ховають очі і кричать, істинний пандемоніум.

- …ми йдемо з роботи…

Спочатку ми не розуміли, що відбувається, але потім до нас дійшло.

Скатертина була прозорою.

Увесь фільм прекрасно проектувався прямо в інше приміщення, і німецькі відвідувачі, які, як Білосніжка, насолоджувалися соковитими ковбасками, все чудово бачили. Офіціанти підбігли і зірвали скатертину, але це ще більше погіршило ситуацію, оскільки тепер спроектована непристойність просто демонструвалася на набагато більших білих стінах ресторану. Восьмифутові гноми з чотирифутовими пісюнами кружляли по цим стінам, і я впевнений, що бачив, як кілька жінок втратили свідомість (хоча також я впевнений, що одна літня німкеня покликала офіціанта, щоб замовити додаткову ковбасу). Потім вони спробували забрати проектор у Пата, але в нього його не було: почалася бійка серед гномів, пісюнів, гір і сосисок на стінах, підлозі, всюди.

Поліції все це дуже сподобалося.

Розповідь про Шлакоблочину номер Один: через десять днів після інциденту з Білосніжкою Пет переїхав на нові пасовища. На його місце прийшов інший тур-менеджер, якому доведеться залишатися анонімним, оскільки його дружина і до цього дня не знає половини з того, що ми придумали. Назвемо його Алексом. У всякому разі, його підхід до того, щоб тримати нас у порядку, був дуже схожий на шкільного вчителя, який суворо дотримується дисципліни.

А для на це ж було як червона ганчірка для бика

"Ти зробиш це, Рік, ти зробиш це…".

Ніяких шансів.

Алекс мав прилетіти додому на вихідні, щоб зустрітися зі своєю родиною, вилетіти в п’ятницю ввечері та повернутися в тур в понеділок вранці. Тож на концерт у п’ятницю він приніс свою валізу, вже спаковану та готову їхати додому.

Велика помилка.

Він увійшов до роздягальні і сказав:

- Якщо я залишу це тут, панове, для безпечного зберігання, все буде добре?

Хор з усіх боків: "Так, звичайно, ми подбаємо про це"…

Щойно двері зачинилися і в коридорі почулися кроки Алекса, що затихли, ми почали діяти. Ми спустошили його валізу та використовуючи комбінацію пропотілих рушників і шлакоблочини, яку ми знайшли на місці, обережно заповнили її так, щоб вона була такої, як раніше, ваги, застібнули її та знову прикріпили всі етикетки авіакомпаній. Раніше ми засовували такі речі, як гігантські вібратори та 2000 ребристих презервативів, прямо зверху в кейсі іншого нашого тур-менеджера, але особливо ми пишалися нашим креативним мисленням з шлакоблоком. Група завжди чудово справлялася з такою роботою. Як згадувалося раніше, ми навіть доклали чимало зусиль, щоб переконатися, що валіза важить приблизно однаково, а потім повернули її в те саме місце, де Алекс його залишив.

Для безпечного зберігання.

На середині концерту Алекс взяв свою валізу й попрямував до аеропорту. Він мав повернутися після вихідних.

Настав ранок понеділка, а від нього не було й сліду.

Обідній час. Його й досі немає.

Тому я зателефонувала в офіс і запитав, чи не знають вони про його місцезнаходження.

- Так, Ріку. Вони щойно випустили його з-під варти, і він хоче вас убити.

- Це ж чому?

- Тому що, коли він прибув на митницю в Лондоні, його зупинили під час планової перевірки і запитали, чи хтось влізав в його чемодан, і що там було, на що він відповів: "Ні, я пакував це сам, і тут лише моє особисте майно і речі". Коли вони відкрили його чемодан, Рік, вони виявили шлакоблок…

- Та невже? О Боже…

- …І негайно його затримали його. Шлакоблочину вони забрали для судово-медичної експертизи та протримали Алекса під вартою цілі вихідні. Він навіть не з'їздив додому. Він сказав, що ніколи більше не працюватиме з тобою, і якщо побачить тебе особисто, то вб’є.

- О, то значить, він не щасливий кролик.

Є певні речі, які ви ніколи не повинні були робити, якщо були в гастрольному гурті в 1970-х роках:

1) Заснути в літаку. Якщо ви заснули, ви зробили це, знаючи, що відкрили сезон для ваших товаришів по групі. Зараз, з усіма обмеженнями щодо того, що ви можете взяти з собою на борт, ви не можете просто піти з цими речами, але раніше ми влаштовували веселий день, якщо хтось із техніків чи групи задрімав – особливо улюбленим було піти до туалету і наповнити поліетиленовий пакет продуктами пердіння, незалежно від того, скільки часу це зайняло (Мартін Шілдс, наш трубач, чудово справлявся з цим, оскільки він, здавалося, міг виробляти метан за запитом – і навіть коли його не просили про це), потім повернутися та випустити продукти метеоризму під ніс сплячої жертви. Іншим головним трюком було взяти чашку теплої води та опустити в неї вказівний палець сплячого. З якихось причин жертви часто всцикаються. Було справжньою радістю спостерігати, як з’являється мокра пляма, а потім чекати, що люди робитимуть, коли прокинуться, і