Катерина Олександрівна Боброва - Риль. Любов дракона

все менше і менше. Але Корін не здався і вирішив зайти з іншого боку.

— Ходімо, сестричко, поговоримо. Ти мені все розкажеш. Або — хочеш, звідси відразу додому, а? — з надією запитав він. Риль похитала головою. Додому хотілося більше всього на світі, але, на жаль, не можна. Брат насупився, нервово смикнув куточком рота, потягнув сестру за собою. Зняв плащ, кинув на камінь, Риль слухняно сіла. Неподалік прилаштувалися інші.

— Ось що дивно, командире, — раптово почула дівчина голос мага, — тут хтось із наших побував. Давно, правда. Слід вже мохом встиг порости, — Риль вся обернулася в слух, — та тільки не чув я, щоб хтось в цьому районі працював, та ще поодинці і поруч з драконами. Дивно все це.

— Чому поодинці? — уточнив старший.

— Так наших для прикриття ніхто не запитував, а розвідці тут робити нічого.

— Резонно, — зауважив хтось.

— Риль, Риль, ти мене чуєш?

Дівчина винувато глянула на брата. Ох, як негарно вийшло. Вона, виявляється, пропустила всю його проникливу промову.

— Так, — ляснув себе по коліну Корін, — ну не можу я так по душам, який з мене співрозмовник? Давай-но додому вирушати, нехай батьки в усьому розбираються. А дракона твого, так і бути, відпустимо, коли через портал проходити буде. Годиться?

Риль винувато опустила голову.

— Вибач.

— Що? — Корін схопився з місця, — Що значить — вибач?!

— Заспокойся, — підійшов до них старший. Одним поглядом охолодив запал брата. Той в розгубленості сів на місце. На його обличчя Риль намагалася не дивитися. Вона сильна, вона впорається. Знала ж, що буде боляче, але не думала, що настільки. Як же брат зараз нагадує батька: обидва чорноволосі, високі, з широкими плечима. Це вона в маму пішла зі своїми каштановим волоссям і зеленими очима.

— Чому ти не можеш повернутися з нами? — м'яко запитав маг, сідаючи перед нею навпочіпки.

— Борг життя, — глухо відгукнулася Риль.

— Перед драконами, — розуміюче кивнув той.

— Що? — знову скочив Корін, — цим ящіркам ти зобов'язана життям?

— І не один раз, — для чогось уточнила Риль. Брат, немов прибитий, звалився на місце.

— Але ти, як молодший член сім'ї, можеш перекласти борг на старшого брата або батьків — це допускається, — запропонував розумний вихід командир.

— Звичайно! — знову підстрибнув на місці Корін. В його очах спалахнула надія, що зараз все вирішиться, і він відвезе сестричку, що вскочила в халепу, додому, — не переживай, я виконаю твій борг. І за ящірку не турбуйся. Не торкнусь навіть пальцем. Нехай летить.

А Риль… що ще вона могла відповісти?! Їй залишалося тільки опустити очі і знову прошепотіти: «Вибач». Цікаво, скільки разів їй ще доведеться вибачатися за власну мужність?

— Знову… — простогнав брат, — та скільки можна!

— А вона в тебе уперта, — посміхнувся старший, — мене звуть Тарк. Я командир твого брата.

Риль підняла очі, несміливо посміхнулася.

— Дякую, — потім, немов боячись, що їй не вистачить мужності, поспішила. — Повірте, я більше всього на світі хочу відправитися з вами, але не можу, ніяк не можу. Це борг мій і тільки мій. І дракони… Вони хороші, і нічого мені поганого не зробили, навпаки, допомогли пройти ініціацію.

Тарк взяв її руки в свої, міцно стиснув.

— Тихо, заспокойся. Ми все розуміємо, — за його спиною щось невдоволено пробурчав брат. Він явно нічого не розумів, — Дракони вимагають все зберегти в таємниці, так?

Риль кивнула. А думки раптово полетіли в непотрібну сторону. Старший команди був гарний, а ще його очі дивилися розуміюче і співчутливо. І тільки в глибині, невидимій для оточуючих, цокали шестерінки холодного розрахунку. Він оцінював найменшу реакцію, прогнозував, робив висновки. Дракони, дівчина, «випадковість» їх зустрічі, борг життя, ініціація — занадто заплутаний клубок, щоб виявитися простим збігом.

— Та хай ці ящірки хоч хвостом вперед летять, ти ж нам все розповіси, так, Риль, Рильочку? — брат благально глянув на дівчину, але та лише твердіше стиснула губи, похитала головою.

— Марно, повір мені. Ці ящірки знають, що покласти в приманку, щоб пастка спрацювала, як треба.

— Це була не пастка! — крикнула Риль, скочивши з місця. Вона хотіла додати, що це самі дракони потрапили в пастку і просили про допомогу, але осіклася. Тарк повільно підвівся, почекав, що дівчина скаже щось ще, не дочекавшись, примирливо посміхнувся.

— Добре, хай не пастка. Але наша допомога тобі не завадить?

Глава 15

Риль засумнівалася. Просити допомоги не можна. Дракони були категоричні щодо цього, але вона всього лише поставить питання.

— Ви тут знайшли слід, що залишився після відкриття порталу. Можна визначити, куди він веде?

— Зараз дізнаємося, — знизав плечима Тарк, — Ріглі, ти нам потрібен.

— Один з найкращих слідо-магів, може розпізнати структури навіть річної давності, — з гордістю розповів Корін.

— Припустімо, річної — це ти прибрехав, а ось те, що намагічили півроку тому, прочитати можна, — русявий маг вклонився Риль, — радий знайомству. Ваш брат багато про вас розповідав. Я, та й ми всі дуже раді, що змогли вас знайти.

— Тільки ця знахідка поки не хоче повертатися, — здав її тут же Корін.

— Схлопни мене портал, але чому?! — щиро здивувався маг. Видно було, який він молодий. Мабуть, навіть молодший за брата.

— Ні, ви не думайте, я повернуся, обов'язково повернуся, але не зараз, — поспішила з поясненням Риль, але ще більше заплутала бідолаху.

— Ріглі, — втрутився Тарк, — ти можеш щось сказати про портал, який тут відкривали?

— Не надто багато, — невдоволено поморщився маг, — але працював явно хтось із наших.

«А що, бувають і не наші портали?» — хотіла запитати Риль, але прикусила язика. Не час для подібних питань. Досить з неї і драконівських секретів.

— Можу сказати точно: портал внутрішній, не зовнішній.

— Упевнений? — швидко уточнив старший.

— Так, щоб мені застрягти при переході.

— А куди він веде? — поспішила уточнити дівчина.

— Куди, — маг задумався, — точно сказати не можу. Аж надто слабкий слід. Приблизно південний захід. Бери по прямій, і перша велика суша буде точкою виходу.

— Чому перша і тільки по прямій? — здивувалася Риль. Маги поблажливо перезирнулись: перволітка, що з неї взяти.

— Сестричко, внутрішні портали будуються завжди по прямій, у міжпросторі повороти неможливі. Та й вихід простіше завжди відкрити на кордоні води і суші.

Добре, повіримо. Брат обманювати не буде. Теорію перволіткам, звичайно, викладали, але в усіченому вигляді, тільки загальні моменти. Подробиці вони повинні були вивчати разом з практикою. Так що по порталам, особливо внутрішнім, вона майже повний неук. Як це не дивно, але зовнішні міжсвітові портали відкривалися легше, їх і вивчали в першу чергу. Усередині світу працювати було завжди важче. Занадто багато факторів необхідно