Дар’я Дзвін - Ангельський вибір, Дар’я Дзвін

— А ти реально на цьому схиблена, — зауважив Ітан.

— Не схиблена, а просто захоплююся природною красою. А ще під час цього фестивалю, влаштовують ярмарок, де можна купити різні види рослин. Там проводять майстер-класи з декорування квітів, а ввечері влаштовують вуличні танці. — Мій запал трохи вщух, а настрій зник. — Шкода, що за день не можна все обійти, туди треба їхати лише на час всього фестивалю, інакше поїздка втрачає сенс.

— Так в чому проблема? Поїхали разом? — несподівано запропонував Ітан. — Скільки днів він триває?

— Три.

Йому знову вдалося здивувати мене.

— Тоді влаштуємо собі вихідні на три дні.

Мені хотілося погодитись, але це було невдалою ідеєю. По-перше, він був дивним. По-друге, остання поїздка до Деріленда коштувала мені втрати пам'яті і подарувала напади паніки з нічними кошмарами.

— Але я не можу з тобою просто взяти та поїхати.

— Чому? Боїшся мене? — Він посміхнувся.

— Я практично нічого про тебе не знаю.

— Твої слова ранять моє серце. — Він приклав руку до грудей. — Адже ми з тобою живемо під одним дахом.

— І тобі треба ходити до школи.

— А тобі? — Він зачепився за мої слова.

— А мені — ні, — з важким зітханням зізналася я. — Мене усунули.

— Тебе? — З хлопця вирвався здавлений смішок.

Дорогою до магазину я коротко переказала йому, що сталося.

Місіс Мур дотримала свого слова, і вже за кілька хвилин я виходила з широкою усмішкою на обличчі та саджанцями вересу в руках. Дорогою назад Ітан випитав усі деталі проведення фестивалю і дав мені час подумати.

— Моя пропозиція в силі, — нагадав він, коли ми під'їжджали до будинку. — У тебе не так багато часу на обмірковування.

Автор

Якихось три дні, і його мрія здійсниться.

Лише три дні.

Він був готовий зробити все, щоб це сталося.

Хлопець знову спостерігав за нею. Вона із задоволеним виглядом копалася в землі, обережно торкалася рослин брудними від грунту кінчиками пальців, із умиротвореним виглядом їх розглядала і садила в ґрунт.

Її до сміху наївний вигляд веселив його. Він знав, що вона буде такою, але не думав, що спостереження за нею стане таким кумедним. 

Дівчина змахнула забрудненою рукою з лиця дрібні краплі поту. Одна з них зісковзнула з гроні вниз і попрямувала до підборіддя, залишаючи після себе вологу доріжку. Там упала на тендітну шию, а потім продовжила свій шлях.

Хлопець стиснув кулаки. Йому нестерпно хотілося опинитись поруч із нею і прибрати цю чортову краплю з її шовковистої шкіри. Він вже відчував її на своїх губах. Ніжну, м'яку. Уявляв її смак, запах.

«Чорт!»

Йому не хотілося це відчувати, але він не міг контролювати це. Зате тепер ситуація прояснилась. Йому було зрозуміло, що за змішані почуття турбували його. Чому йому так хотілось побачити дівчину, торкнутись її, спостерігати за нею… І ці дивні думки… Нескінченні бісові думки, які зводили його з розуму. 

Він мав ненавидіти білявку, але до чортиків хотів її.

«Це хіть. Всього лише хіть».

Хлопець посміхнувся своїм думкам. А як могло бути інакше? Таким як він це властиво, і нічого більше. Це його суть. З цим усвідомленням до нього прийшло полегшення: йому нарешті вдалося дати відповідь на питання, яке не давало спокою.

Насправді хлопець у глибині душі знав, що це лише самообман. Він не хотів це визнавати, тому що б це зруйнувало всі його плани. 

Йому залишалося дочекатися кілька днів, а потім, якщо все вдасться, він нарешті зможе відчути щось нове. Це його ціль. Те, заради чого був готовий віддати все.