Дар’я Дзвін - Ангельський вибір, Дар’я Дзвін

— Ні, — продовжила заперечувати я. — Він не став би цього робити. У тебе немає жодних доказів. Не можна звинувачувати когось, ґрунтуючись лише на припущеннях. Ітан повернеться, і тоді ми у всьому розберемося. Тобі не здається дивним, що потрібно лише спалити вансу, щоб отримати її силу і душу? Якби це було так просто, десятки сейкандів гинули б у пожежах.

— Деталі мені невідомі, — визнав Нейтан, — але я обов'язково дізнаюся про це.

Він раптом ступив уперед і схопив мене за руки трохи вище ліктя.

— Хейлі, я знаю, як демони добре вміють промивати мізки. Не піддавайся його маніпуляціям. Можливо, він розповідав тобі казочки про те, що ваші душі єдині і йому можна довіряти, але це не так.

Вартовий посилив хватку на моїх руках. Його очі пропалювали наскрізь.

— Я знаю, що ти щось приховуєш. Ми відчуваємо брехню, а архи розпізнають її по клацанню пальців. Не варто підставляти себе заради нього. Розкажи все, що тобі відомо. Зрозумій нарешті, що це не жарти. Ти можеш зізнатися зараз, і я тобі допоможу. Інакше мені доведеться викликати тебе на допит до архів, але вони не будуть такими милостивими.

Його погляд був жорстким і непохитним. Я дивилася на нього і не знала, що сказати. Серце шалено калатало в грудях. Він загнав мене в куток.

«Якщо я розповім правду, вартовий відправить Ейдена в Пекло. Якщо нічого не скажу, він підозрюватиме мене і продовжить давити, доки я не зізнаюся. Або змусить мене відповідати перед архами».

Від відповіді мене врятувало ляскання крил. Ми з Нейтаном одночасно обернулися на звук. Біля нас приземлився ще один ангел.

Лейла.

— Доповідай, — відразу наказав мій колишній наставник, відпускаючи мої руки і роблячи крок назад.

Вона не стала зволікати.

— Коли ми прибули, Адам і Ліам лежали на даху знерухомленими і непритомними. У їхніх тілах було повно цаніту. Ми витягли його та забрали їх. Тепер вони зцілюються, але процес триває повільно.

Нейтан стиснув зуби. 

— Ті, хто напали, знали про охорону.

— Так. — Кивнула Лейла. — Але це ще не все. На даху, де напали на вартових, ми знайшли перстень.

Вона простягла руку і розкрила долоню. Моє серце пропустило удар, а потім схвильовано забилося у грудях.

У її долоні лежав перстень із чорним каменем. Такий самий перстень, що носив Ейден. Перстень, який той ніколи не знімав і який був у нього на пальці в нашу останню зустріч.

Я стривожено подивилася на Нейтана. Його погляд говорив сам за себе.

Він також це зрозумів.

______________________________

Дорогі читачі, ось і завершилась перша частина історії. Продовження ви знайдете у другій книзі "Диявольський вибір", яка вже почалась публікуватись на моїй сторінці. Саме там ви отримаєте відповіді на всі питання та дізнаєтесь, чи досягнуть герої своїх цілей, чи зламаються на шляху до них? Деталі вже є в моєму блозі, тож підписуйтесь щоб не пропустити. Дякую всім, хто проходить цей шлях разом зі мною ♥. 

Ваша Дар'я Дзвін 🌟 

Кінець