Джон Кехо - Квантовий воїн

стаємо смиреннішими й починаємо шукати відповіді. Це геть не приємні часи, але саме тоді народжуються нові ідеї, зміни, рух (як усередині нас, так і поза тілесною оболонкою), і ми багато в чому стаємо кращими. Те, що здається хаосом, насправді є творчою алхімією Всесвіту, яка втручається в нашу гру, пришвидшує своїм дотиком, веде до пробудження. Слухаймо своє життя

У певний момент всі ми усвідомлюємо, що в житті набагато більше загадок та магії, ніж вважали досі. Ми не можемо більше обмежувати своє життя тими вузькими інтерпретаціями, які йому приписували. Дивовижні речі, які нам важко пояснити, справді стаються повсякчас — і тепер ми прийняли це за факт. Події, які не піддаються жодній логіці, однак є цілком природними з квантової точки зору, стають нормою. Наше життя — надзвичайне, і це правда. Це чарівна мандрівка в часі та просторі. Тепер ми знаємо, що життя не якась випадковість, що відбувається з нами і не залежить від нас.

Життєві події завжди несуть для нас повідомлення, але потрібно навчитися чути це. Їх більше не можна ігнорувати, перекладати провину за них на когось іншого або ж списувати на удачу чи невезіння. Якщо так думаємо, то цим відокремлюємо себе від Всесвіту. Ми єдині з усім, кожна подія нашого життя має значення. Ми довіряємо цим близьким стосункам, тлумачимо знаки, інтерпретуємо повідомлення, відкриті та готові прийняти все, що з нами стається. Цей спосіб життя криє в собі мудрість.

У нас, квантових воїнів, є багато стратегій та способів використання будь-якої ситуації собі на користь. Ми чудово опанували мистецтво життя. Використовуючи квантові техніки на практиці, усвідомили щось доволі екстраординарне, наш намір пробудитися запустив щось дивовижне. Зовсім неочікувано гра оживає і гравців стає більше, ніж ми уявляли. Тепер будь-що у Всесвіті може стати частиною гри. Павутина, минуле та майбуття, люди, сновидіння, події, знаки й передвістя — вони всі в «нашій грі», повноцінно грають й взаємодіють з нами. Усе, з чим ми зіштовхуємося, що відкриваємо для себе, спілкується з нами, несе для нас повідомлення, благословення, нову можливість, поклик, щось, що має значення. Наше життя стає багатим, насиченим, сповненим різноманітних деталей, осяяння та глибокого смислу. Слухаючи, ми пробуджуємося і тепер зовсім по-іншому дивимося на своє місце у Всесвіті.

Розділ 10. Сім дисциплін

Посій вчинок, і ти пожнеш звичку;

посій звичку, і ти пожнеш характер;

посій характер, і ти пожнеш долю.

Джордж Дана Бордман

Виконуючи ті десять тисяч справ, що складають наше життя, ми присягаємося завжди бути найкращими. Та бути найкращим не означає бути ідеальним. Прагнення стати досконалим приносить зовсім протилежні результати. Воно непотрібне, невротичне та обтяжує нас почуттям самозначущості. Бути найкращим означає віддавати всю свою увагу тому, ким ми є, і поставленим перед нами завданням. Ми робимо все від нас залежне, а решту залишаємо Всесвіту. Довіряємо цим стосункам і сподіваємося, що Всесвіт відповість на наші старання.

Ми розвиваємо характер, позбавляємося дріб’язковості, тренуємо мозок, слухаємо життя й насолоджуємося собою. Насолоджуватися собою не означає байдикувати, то радше спосіб життя просвітленої людини. Це одна з наших дисциплін. Кожну мить життя ми свідомі того, що відбувається, і активно беремо в цьому участь.

Бути квантовим воїном — це жити, дотримуючись певної дисципліни. Це щоденна практика, коли ми послуговуємося квантовими навичками. Дисципліна дозволяє нам реалізувати своє найкраще «я». Вона допомагає пробудитися та зробити своє життя цілісним, звільняє нас від дріб’язковості і недосконалості й указує напрямок і ціль. Це дає неймовірну свободу, тому ми можемо створити для себе істинне життя.

Саме звичні щоденні події допомагають розвинути навички воїна та навчитися секретів енергії. Енергія оточує нас звідусіль, вона є як іззовні, так і зсередини. Ми вчимося відчувати її приливи та відпливи. Помічаємо, як її запаси зменшуються, коли думаємо та діємо по-іншому. Одні звички та методи допомагають нам збільшити рівень енергії, тоді як інші — зменшують його, тож звертаємо на це увагу. Ми обираємо ті думки, переконання та вчинки, які підвищують рівень нашої енергії, уваги, інтуїції й дозволяють діяти чітко й точно. Існує сім практик, які покращують ефективність, і ми називаємо їх дисциплінами воїна. Їх використання відкриває перед нами цілком інший, новий світ, і завдяки цим методам ми навчаємося мистецтва планування та контролю енергії. Перша дисципліна: вистежування внутрішнього діалогу

Перша перешкода, яку ми повинні подолати, — це невгамовність нашого розуму та нездатність свідомо ставитися до думок. Ось тут доведеться чимало попрацювати. Маємо збагнути, як працює розум, коли ми не помічаємо цього процесу. Існує лише один спосіб це зробити — вистежити свій розум. Вистежування — дуже цінний інструмент воїна. Ми вистежуємо свій розум, так само як мисливець — здобич. Аби вистежити дикого звіра, мисливець має вивчити його звички, дізнатися, як той живе. Полює він уночі чи вдень? Що любить їсти? Куди зазвичай ходить? Що йому подобається, а що лякає? Мисливці дізнаються про тварину, на яку полюють, усе можливе. Те саме повинні зробити й ми, вистежуючи свій внутрішній діалог, аби дізнатись основні для нас теми. Вистежування відкриває несвідомі процеси й те, як погані звички поглинають енергію. Ми вистежуємо себе, аби себе ж і пізнати. Звучить дивно? Це й справді дуже дивно. Ми — складні створіння з чотирма різними частинами, кожна з яких має власну програму й готова боротися за свою територію, тож самопізнання є доволі складним процесом.

Наш розум має безліч звичок, багато з яких (як ми дізнаємося) для нас геть не корисні. Наприклад, розум майже завжди розмовляє сам із собою. Уважно прислухайтесь, і ви почуєте це. Я був шокований, коли вперше помітив практично невпинний гомін усередині себе. Думав, що знаю себе, але про такий свій бік і не здогадувався. Ми настільки звикли до внутрішнього голосу, що зчаста навіть не помічаємо його. Це схоже на постійний звук холодильника на кухні, до якого так призвичаїлися, що й не чуємо. Вистежування внутрішнього діалогу нагадує той момент, коли ми вперше помітили ту таємну розмову всередині свого єства. Це той діалог, який ми ведемо із собою: «Сьогодні надто жарко, надто холодно, мені потрібно більше грошей, Боб — дурень, мені слід краще харчуватися, зменшити вагу, якби в мене було більше грошей, усе таке дороге, це було несмачно, сподіваюся, завтра погода буде кращою…»

Ці постійні балачки із самим собою є справжньою проблемою. Внутрішній діалог відволікає нас, заважає бути тут і зараз. Думки постійно змінюються, вони