Марісса Вольф - Син маминої подруги, Марісса Вольф

22.2

Миколай

 

«Блять, так, що ж це за день такий!» - подумали мої п'яні мізки, дивлячись на розмазуючу по щоках сльози Машку.

Спочатку F-Book приголомшив новиною, від якої я півдня не знав, як відійти. Потім Ромку споював, попутно готуючи його до найважливішої інформації. Потім відбирав у нього обидві пляшки вискаря, які він одночасно заливав собі в рот. Потім розбороняв його з якимись байкерами (з хера взагалі байкери роблять в горах взимку?), Один з яких випадково зачепив Ромку, просунувшись до барної стійки. А тепер ще й Машка в сльозах!

- Мааш, що таке? Розповідай, - ледве видає потрібні слова мій язик.

- Це ти мені, Миколо, розповідай. Що це за херня? - і тицяє мені в обличчя тест на вагітність.

Блять!!! Тест, блять, на вагітність!!! З двома смужками!!!

- Маааш, вітаю нас, - п'яна посмішка не злазить з мого обличчя.

- Ага, я вас теж вітаю, - вколола сердитим їжачком Машка.

- Хм, - брови не хочуть хмуритися. Вони живуть своїм життям, від чого мені хочеться заіржати. Але не можна - вираз обличчя Машки не обіцяє нічого хорошого. - А кого це «вас»?

Вона мовчки сує мені в руки якийсь пожмаканий листок. Намагаюся прочитати, що там написано. Але букви розпливаються, як краплі дощу на калюжах.

- Що це за херня? - я все ще намагаюся розрізнити написане.

- У мене те ж питання, - немов карбує Машка. І це миттю протвережує. Її голос дзвенить натягнутою струною.

- Що тут написано? - винувато дивлюся на неї. - Маааш, вибач, - зітхаю, - я зараз взагалі ні хрена не в змозі прочитати що-небудь. Я ж з Ромкою спілкувався. Перебрали ми з ним трохи.

- Я бачу, - все той же лід в очах.

- Я теж, - поглядом показую на осколки на підлозі, що лежать в солодких краплях шампанського.

- Ми не встигли, - тепер уже зітхає Машка. - Гаразд, п'янь, я тобі прочитаю, а ти мені потім поясниш, може я чогось не знаю. Тут гарним - ну, ладно, щодо гарного я пожартувала - жіночим почерком написано: «Вітаю, папаша!», А далі - В і крапка. Для якої такої «Ве» ти вже папаша?

- Пиздець, дитячий садок. Як мене вже задрала ця дура! Зовсім проходу не дає! - мене нібито прорвало. - Я розумію, якщо людина не розуміє, - знову стримуюся, щоб не заіржати над каламбуром з моїх слів, - натяків, але, коли людина прямих слів не розуміє, це клініка.

Машка застигла, дивиться на мене уважно. Погляд ніби промовляє «продовжуй». Я і продовжив.

- Вона вже років десять як за мною бігає. Спочатку мені приємно було, що на мене така дівчина увагу звернула. В інституті, знаєш - хоча кому, як не тобі про це знати - я був зовсім не красенем. Худенький очкарик з кривими зубами. А вона була красивою, одягалася ніби з голочки, подати себе могла. Ми почали спілкуватися. Відразу скажу - ніяких поцілунків або тим більше сексу у нас не було. Почали спілкуватися і я зрозумів, що вона зовсім не мій пасажир. Вона ж тупа, як пробка. В голові одні манікюри-педикюри-косметологи. І все. А я про глобальне думав - про те, де знайти грошей, щоб вижити в чужому місті, а потім вже про фірму свою - як почати, як на плаву втриматися. І я почав від неї відморожуватися. Але вона не розуміла. Або не хотіла розуміти. А потім сказав їй прямо, що у нас ніколи нічого не буде.

Я ненадовго замовк, збираючись з думками. Машка, мабуть, зрозуміла мою паузу, як кінець розповіді, і різко запитала:

- Якого хріна вона тут працює взагалі, раз вона тупа, як пробка? Хто-небудь мені про це розповість?

Я зрозумів, що це питання вже було поставлено раніше комусь іншому. Швидше за все Любе. Але та не відповіла. Або не встигла відповісти.

- До цього ми зараз дійдемо. Загалом фірму свою ми з Ромкою створили, в нуль виходити потроху почали. А потім ми ледь не прогоріли. Нас замовник один кинув. Роботу взяв, але не заплатив. Ми тоді юні були, зовсім не розуміли, як справи вести. Кінець місяця, нам співробітникам зарплату треба платити, на носі замовлення велике. Хлопці (співробітники в сенсі) нервувати почали, їм сім'ї годувати треба, а зп на місяць як мінімум затримається. Ніхто не хотів ще місяць безкоштовно працювати. Треба було терміново шукати гроші. А тут Вікторія з'явилася з пропозицією допомогти. Її батько був готовий нам зайняти грошей, та ще без відсотків і з плаваючими термінами погашення позики частинами. Але тільки за однієї умови - Вікторія повинна буде працювати у нас. До того моменту, поки вона сама не захоче піти. Як бачиш, до сих пір не захотіла, - закінчив я свою сповідь.

- Я ось все одно не зрозумію, - Машка задумливо зморщила носик, - а як Вікторія дізналася про те, що у вас проблеми? Ти не з балакучих і навряд чи б комусь про це розповів. Вона дізналася від Роми? - подивилася на мене і зрозуміла відповідь без слів. - Чому він їй розповів?

- Вона його сестра.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно