Дмитро Стельмах - Фарс-мажор

3 вересня, п'ятниця

Зайшов Емік, сказав, що вже все знає. Сказав, що ніколи не полишить мене наодинці у тяжку хвилину. Подарував «Жюстину» маркіза де Сада із своєї бібліотеки. Сказав, що Янка ще вчора кричала, що цієї гидоти в домі більше не потерпить.

– Чому ти маєш віддуватися за всіх, Дмитре? А як тобі цей мерзенний ярлик – «порнограф-декадент»? Що коїться із сучасною українською критикою, яка не відчуває різниці між порнографією і тонкою еротичною лірикою? Я вже дзвонив своїм в Ізраїль, розповів останні новини. Всі мої обурилися позицією корумпованих посткомуністичних писак, шлють тобі живий привіт з берегів Мертвого моря і кажуть, щоб ти тримався, як трималися колись і вони. Сказали, що свого Вашингтона ми колись і дочекаємось. І щоб я завжди пам'ятав, що Голда Меїр – корінна киянка. Так що треба щось робити. І негайно. Дзвони в Спілку. Підіймай усіх на ноги.

Першим ділом дзвоню Ярівчанському. Секретарка, взнавши, хто телефонує, сказала, що голова Спілки зараз на нараді і коли звільниться, невідомо. Я передав, щоб подзвонив мені, щойно звільниться. Бо діло торкається моєї честі і гідності, а відтак і всієї Спілки.

Ніяких дзвінків взагалі. Цілий день. Що у нас з телефоном?

6 вересня, понеділок

Знову дзвоню Ярівчанському. Секретарка сказала, що голова Спілки поїхав у нагальних спілчанських справах і коли приїде не сказав. Дзвоніть.

Дзвонив ще тричі. Безрезультатно.

Дзвоню Зірці, пояснюю суть справи. Зірка сказала, що вона вже в курсі, бо це в першу чергу удар по «Ірпінському віснику». І що скривдити мене не дасть. Що закриє мене грудьми, якщо треба. І підготує гарну статтю у відповідь. Так, щоб продажний Чулий і кісток не зібрав.

– Хтось позаздрив такому стрімкому зростанню наших тиражів завдяки вашій, Дмитре, поезії. Бо на любовну лірику і художню еротику завжди є великий читацький попит, а відтак і прибуток. От і розмістили «заказуху», щоб облити вас дьогтем. Інтриги через гроші. А ви як думали? Таке зараз у нас життя. Непоетичне. Тільки ви один романтик у нас в Ірпені і лишились. Та ви не переймайтеся так, у нас ще все попереду. А у мене для вас завжди відкриті двері. Так що заходьте будь-коли. А я напишу гарну статтю. Розмажу Чулого по стінці. А ви тим часом для моєї статті напишіть швидесенько гарного вірша для підсилення контрудару. І ми ще заспіваємо дуетом Порядний-Нечитайло. На шпальтах «Ірпінського вісника».

7 вересня, вівторок

А все-таки Зірка виявилася справжнім другом. Даремно я в Окленді так байдуже до устриць поставився. Людина хотіла як краще. Свиня я, одне слово. А туш для вій «Макс Фактор-2000», гадаю, треба більше не Інзі, а Зірці. І не під Новий рік, бо це так банально і нецікаво, а зараз, без усілякої причини, експромтом, так би мовити, чого нам, чоловікам, так часто бракує. А в Інги і так усього цього добра з головою буде, нема куди дівати, хату захаращує.

8 вересня, середа

А «порнографа-декадента» я Чулому не прощу. Розлютили ви мене, пане член НСПУ.

Написав свіжу квінтьєму-відповідь і миттю приніс Зірці. Подарував і туш.

Зірка взяла все і розплакалась.

– Дмитре, – сказала Зірка, – я сильна жінка і вже давно не плакала. А зараз у мене очі на мокрому місці, але мені не соромно. Якби всі чоловіки були такі уважні до нас, як ви. Стаття на ваш захист у мене готова, долучаємо до неї і вашого вірша, і – повний вперед. А ця туш – моя улюблена, як ви взнали?

– Серце підказало, Зірко, – щиро признався я. – Воно у мене запам'ятало запах ваших парфумів, хоч і назва призабулася.

– «Дезайр», Дмитре. Пристрасть англійською. Мені подобається така назва. Бо я – жінка. Красива і незаміжня, як пристрасно співає Алла Кудлай.

Як же воно добре, коли можеш зробити для людини саме те, що їй найбільше подобається! Я своєю тушшю наче в мед влучив. Пишатися цим треба.

9 вересня, четвер

Головна новина дня!

Хаджі аль-Мухтаді Білла Болкіах, старший син брунейського султана Хаджі Хассанала Болкіаха Муіззаддіна Ваддаула, кавалера ордена Ярослава Мудрого І ступеня, одружився із Сарою Салех.

Подумки шлю свої найщиріші вітання брунейським принцу і принцесі. Бажаю миру і процвітання братерському брунейському народу!

Слава Брунею!

Україні слава!

10 вересня, п'ятниця

Стаття в «Ірпінському віснику»! Про мене! Зірка дала бій! Моя ти ластівочко, таки прикрилила. Правду люди кажуть – друзі пізнаються в біді. Наводжу статтю повністю, бо все в ній – свята правда.

Зірка Нечитайло, головний редактор

ЗАЛАШТУНКОВІ ІНТРИГИ ЧИ ВІДЛУННЯ СТАЛІНІЗМУ?

В передостанньому номері «Літературної України» була надрукована провокаційна за формою і пасквілянтська за змістом стаття критика Богдана Чулого «Кульгавий пегас літературного перевертня», що відразу привернула до себе увагу широкого письменницького загалу і викликала гучний резонанс у мистецьких колах. Мова в ній йшла про останній період у творчості знаного ірпінського поета Дмитра Порядного.

Насамперед, мені б хотілося зробити одну заувагу загального характеру.

Якщо ви, пане Чулий, уже взялися за аналіз такої теми, як любовна лірика в сучасній поезії, то вам слід було б добряче підкуватися теоретично і навчитися відрізняти еротику від порнографії. А таких знань ви не те що не маєте, ви, як то кажуть, і близько біля них не стояли. Бо ніякої порнографії у Дмитра Порядного немає. У нього є високохудожні еротичні поезії, гідні стати окрасою української інтимної лірики початку XXI століття.

Я не буду в подробицях переповідати ту статтю, зупинюся лишень на деяких її аспектах. Передусім на її мові. Я хотіла б зробити порівняльний аналіз загального тону, «епітетів» і прізвиськ, якими нагородив критик Б. Чулий відомого поета, із лексикою класичної школи радянського літературного